TextBook — А навіщо нам дві Улити? Такого первака, як гонить наша Улита, ніде все 'дно не знайдеш! Не сумуй!
Отак вони жили й працювали, товариші-друзі: Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло!
* * *Новий, 1954 рік вони вирішили зустріти разом.
Як уже було сказано, на яєчню було на кожну несучку позичено по півдесятка яєць, закололи 1,29 (0,43 х 3) ділових поросят, так що після цієї операції у них вийшло на сто га орної землі по чверть ратиці свинини, наварили холодцю з постанов про зариблення ставків. В Улити капав первак.
«А де ж хрону взяти?» — задумалися. Думалидумали, а потім Обіцяйло та Окозамилювайло і кажуть Заливайлові:
— Запрягайно, друже, жеребця та паняй до Федора Івановича Дубковецького! Як не запозичиш у нього досвіду, то позич хоч хрону!
Так і зробили! Новорічний стіл вийшов на славу!
— Не завадило б запросити на зустріч Нового року і районне керівництво! — вирішили.
Подзвонили до району. Грізний голос із району відповів:
— Побожеволіли? Ніяких особистих знайомств! Тільки за ділові якості вас підтримуємо! Не розумієте, чи що?!
Сиділи за столом Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло в оточенні найближчих своїх помічників. Сиділи, будькалися, плямкали…
«Чим у новому році артільне господарство порадуємо?» — думали.
Та й надумали. Обіцяйло пообіцяв винайти автопопруги для корів, щоб сама корова без сторонньої допомоги брала себе на попруги і взимку не падала.
Заливайло заливав про те, що він уже закінчив досліди з цукровими лопухами, що їх не треба ні сіяти, ні шарувати, ні проривати, вони самі собі ростуть, а ти тільки коси та на цукрозавод вози! Як казав Заливайло, він має вже проекта самохідних лопухів. Самі ростуть, самі й на цукрозавод своєю ходою транспортуються! Тоді тільки стій та батіжком поцьвохкуй!
Окозамилювайло придумав, що все робитиметься без мила, самим туманом. Дешевше і не так видно.
Всі кричали «уррра!», «слава!» та «будьмо!».
* * *Зустріли Новий рік…
Надходили звітновиборні збори. У районного керівництва запитували:
— Ну, як там ваші знамениті товаришідрузі Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло?
— Нічого! Вони у нас думають! — відповідало районне керівництво.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 35. Приємного читання.