TextBook — Та тепер їм, положим, увірвалося… Приніс оце за два тижні дві паляниці та троє крашанок… І все… Так воно ж тепер не «сезонт»… Ні з молитвою тобі, ні з молебінем… Ото в піст та святками — тоді нічого: є що їсти… А тепер скрутнувато… Колись було! Ііі! Жили ж вони та в сметані купалися, а тепер не так, не той народ пішов…
— Та й тепер іще, положим, як на хутори поїде, то хуру везе.
— Та то так… Хутори — такі… Ті дають… А ми не дуже.
* * *Бог є.
Раз хури є, значить, бог є…
А хури є, значить, жити можна.
А раз жити можна, значить, і бог є, бо хто життя на землі дає? Бог…
«Увірвалося». То нічого, що трохи увірвалося…
Життя повне… Життя з отакими сценами на цвинтарі:
— А скажіть, гражданко, чи прелюбодєйствовали ви з отцьом Терепентієм? Чи правда тому, що ото на селі говорять, що вони, отець Терепентій, ребьйонка з вами прижили?
То церковний титар гражданку запитує при всій парахвії… А поруч титаря батюшка в ризах і з хрестом стоять…
— Та ні… Хіба я знаю?..
— В от видітє, братіє, що злі люди на нашого отця духовного клевещуть. Вот видітє, братіє, как вони, ізверги, віру христову підривають. Помолімося ще, братіє, щоб господь милосердний одвьол од нас гідру тую…
А «братіє» шепочуть одне одному:
— Я вчора сам бачив, як одтирили їй два мішки пшениці…
— А позавчора борошна мішок…
Або отакої:
— Ґвалт! Люди!
— Чого ти?
— Попа біля жінки згріб!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 46. Приємного читання.