TextBook А потім іще співали…
Ішов я додому «путтю» через луки…
Таку путь я собі обрав…
Ішов і думав:
«Молода людина, не дурна, очевидно, людина, енергійна людина, і віддавати всю свою енергію на отакі казання…»
І думав я собі:
«Яку б він міг отим селянам хорошу лекцію про «Землеустрій» або про «Ранні пари» розказати…» А то про «любов», щоб на тім світі раювати… А на цім світі?! Ні, думаю собі:
«Блажен муж іже не іде на совіт нечестивих…»
Нема рації міняти ні науки, ні техніки на співи райської птиці на тім світі…
Краще до «Аерохіму» записатися та хоч один раз тут на юнкерсі[4] політати, а на тім світі можна вже й підсмажуватись.
Прямий рощот: тут радість людської перемоги, а там все дно богові доведеться на електриці людей пекти… Смола вже буде не в моді…
І товариші ж усі в пеклі будуть — невже ніхто не догадається штепселя висмикнути…
ЯРМАРОК
І
Ще й сіріти надворі не починало, а під дверима мов з гучномовця:
— На ярмарок! Уставайте!
То Веремій Васильович парою своїх уже до школи під'їхав.
На ярмарок треба зарані вирушати, бо до нього 20 верстов, а приїхати туди треба так, щоб і місце вибрати, щоб і стати як слід і щоб не проґавити жодної з того ярмарку хвилини…
Дехто так іще звечора волами посунув, то отак, щоб по дорозі ще й попасти товаряку, — буде тоді вона на ярмарку, як налита, і коштуватиме тоді вона «цілий світ».
— Нно, малі!
Малі біжать, хвостами крутять, «хід» торохтить, печінки, губи й зуби стрибають.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 49. Приємного читання.