Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935»

Слово честі, не брешу.

І так пар вісім або десять підряд.

Я, їйбогу, думав, що такого вже нема.

Я думав: ну, трупа, ну, побутова, ну, з гопаком, але щоб отаке було, — слово честі, не припускав.

А як вам подобається Гриць («Ой не ходи, Грицю») у кавказькій бурці йг у кавказькій папасі?

А дівчата в «Гриці» в кавказьких папахах (зима!) і в черевкчкахшльопанцях (бо зима!)?!

А Хома, загримирований Мефістофелем?! Чортом?! їйбогу ж, правда! Грав Хому Сагайдачний, «ответственный руководитель».

А вихор різаного великими шматками паперу?! (Сніг!)

Під оцим усім написано:

«Постановка С. Г. Дорошенко».

Так і написано «постановка»… До ката б у стовпи його було поставило!

Товариші! Все це зветься «Украинская труппа им. Т. Г. Шевченко».

Товариші! Ці «трупи» репрезентують нашу театральну культуру по братських нам республіках.

Товариші! Невже ж нічого не можна зробити? Невже не можна припинити всю цю «гнусь»?

їх же сила, цих «українських труп», бродить по Союзу.

Може, миш'як або ціаністий калій допоможе, коли не можна порозумітися між собою Головполітосвітам окремих республік?

Я знаю, що говоритимуть;

— Вони члени профспілки Робмис, вони трудящі, вони, вони, вони… Я це знаю…

Але не забувайте, що Україна теж член спілки вільних республік і паплюжити її різним Сагайдачним та Дорошенкам дозволяти не можна.

P. S. Хай простить мені О. Г. Шліхтер, що я без його дозволу написав через бакинську газету «ноту» протесту до азербайджанської Політосвіти, що вона допускає в себе профанацію театральної культури Радянської України. Війни з цього між Азербайджаном та Україною не буде, та не буде, мабуть, і користі. Гопакуватимуть і далі різні Сагайдачні.