Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935»

Ані шматочка зайвого! Все на місці, все грає і на всьому фарби грають!

А костюми?! Ніби бере якийсь чарівний рік і, як казковий богатир, сліпучим каскадом кидає ті строї на всіх виконавців. І вони грають, переливаються, мигають, осліплюють.

Такого ще не було!

Що ще?

Ну, звичайно ж, і Мойсеєв! Він дав силу прекрасно поставлених масових сцен!

Він широко й багато «обіграв» кін!

У нього виразна пантоміма і прекрасно виявлена суть п'єси.

Все зрозуміло. В балетібо часто ж ми бачимо: танцюютьтанцюють, а чому саме вони так танцюють, господь їх святий знає… Танцюють — і все! А тут — ні! Тут кожний епізод, кожний танок обосновано, — через те й зрозуміло.

Що ще?

Ну, звичайно ж, виконавці!

Сальникова. Ой, лишенько ж! Як ті пальці витримують?! Я в чоботях і то не встою, а то ж увесь час метеликом, та весь час на пальцях! Я вже не кажу за грацію, за стиль танка — то від бога! А от технічне завершення — це ж од пальців! Ой боже наш, боже наш!

Литвиненко. Чорт! У танках Литвиненко чортіший від всякого чорта! Чи він на пружинах, чи пружини на ньому, а тільки ж так володіти своїм тілом, як ним володіє Литвиненко, чорти напевне не володіють, бо в противному разі всі б вони, бувши тепер скасованими, пішли б за прем'єрів до Державної опери.

Дуленко, Плетньов, Чернищов, Аркад'єв, Переяславець і всі інші… Як вони танцюють! А, головне, видко, що ще краще танцюватимуть!

Одне слово, «Мак»! «Червоний Мак»!

Я тепер прекрасно розумію, чому дехто з рецензентів, пишучи про «Червоний Мак», нічого не сказав про роботу Петрицького.

У мене був один знайомий. Кудись він пішов з дому, а за цей час його хазяїн поставив нові ворота в двір. Знайомий мій підійшов, подивився так як крикне:

— Ммме! І тікать!!!

Насилу впіймали та в двір увели. Нове! От і злякавсь!

А взагалі «Мак!», «Червоний Мак»!

P. S. Про лібретто «Червоного Маку» я навмисте не пишу, бо про нього вже було написано. Воно нескладне, але воно пахне вже чимось новим. Не лебедями, а Червоним.