TextBook «Робітники копальні ім. Дзержинської групи бажають бачити уважаємих письменників. Прохаємо прибути в зал касарні ч. 8, де поділится коєчім научнім.
18/Ш 28 р.
Робітники»
У нас того вечора не було виступу, і ми з радістю пішли на це запрошення.
Невеличка зала. Столи червоним понакривані. Сидять робітники, грають у шахи, в шашки, в доміно.
Вітаємось.
— Що робитимемо? — запитуємо.
— Розкажіть нам про літературу, розкажіть про письменників, бо багато з нас не зможе бути взавтра на вашім вечорі, працюватимуть у шахтах…
Ми прийшли до них о 6й год. вечора і розказували й читали до 12ї години… Це так тепер. А раніше:
Шахтьор курить, шахтьор пьйоть…
* * *А тепер, товариші, я маю запитання. Спокійно! Хто сказав, що робітництво не розуміє української літератури?
Хто сказав, що робітництво не цікавиться українською культурою?
Я говорю про робітництво з криворізьких копалень.
З отаких копалень: «Комінтерн» (марганцева рудня), Ленінська рудня, Жовтнева, ім. Лібкнехта, ім. Артема, ім. Дзержинського…
Хто це сказав? Прошу встать…
Ага… Ви сказали…
А дозвольте тоді вас запитати:
1) Чим пояснити, що на всіх цих копальнях робітництво переповнювало аж через вінця всі клуби й театри, де виступали українські письменники?
2) Чим пояснити, що українських письменників на всіх копальнях робітництво зустрічало музикою?
3) Чим пояснити, що на всіх руднях українські письменники бачили плакати: «Хай живе українська пролетарська культура», «Хай живе українська пролетарська література!», «Привіт українським письменникам!»?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 193. Приємного читання.