TextBook їхав він залізницею з окружної виробничої наради. І говорив мені Марко Фокович:
— Три дні оце не робив, три дні не був у забої, і мені вже ніби чогось не хапає. Скучив…
— Як живете?
— Нічого живемо. Робота, щоправда, не легенька, а проте нічого. Приїздіть до мене, подивіться. Людьми живемо. І квартира хороша, і чисто живу, і жінка з дитиною в мене люди… Від самих нас залежить, як живемо. А жити можна полюдському.
І розказував мені Марко Фокович про роботу в забої, про свої копальні, про дніпровські плавні, що недалечко біля копалень, про річку, про рибу, про качки, про свою бабу, що жила 107 років і пам'ятала ще запорожця, про куріпки, про полювання.
Марко Фокович і в забої працює, і на виробничі наради їздить…
Він і копальні свої знає й любить, він любить і те, що біля копалень…
Марко Фокович і шахтьор, і забойщик, і хазяїн своїх копалень, і громадянин, і мисливець, і людина… Чи всі такі шахтьори, як Марко Фокович? А як і не всі?
Важно те, що такі забойщики, такі шахтьори є! А чи були вони колись?
* * *Неділя. Надвечір…
І прислухаєшся, чи не різне де єрмонія і чи не залунає:
Шахтьор курить, шахтьор пьйоть,
Шахтьор з музикой ідьоть.
Не чути нічого.
Аж ось у кімнату: стук-стук.
— Прошу!
— Чи тут товариші письменники?
— Тут.
Перед нами літній уже робітник.
— Я вам листа приніс. Читаємо:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 192. Приємного читання.