TextBook Аж ти ж, Лесько! Карапузятко ти отаке"
* * *Коли Леська іноді осідлає моє позапартійне черево, гуцикає на ньому, як на баскому коні й кричить: «Но!» — я дивлюсь на її іскриоченята й думаю:
«Ах ти ж, Лесько. В який же щасливий момент ти в материній пелині викохалась, голоцюцьок ти замурзаний!»
Ти от показуєш пальченятком своїм на портрет «Ені», а я ж років надцять дивився на протопресвітера Івана Кронштадтського, що обов'язково завжди за щось мав мене одлупцювати!
— Не гасай по хаті, а то бачиш, он батюшка на тебе з стінки свариться! Він — сердитий, битиме!
І «бозя» мене завжди готова була за щось вибити.
— Не пустуй: бозя битиме…
А на тебе, Лесько, «Ені» ніколи не свариться і ніколи він тебе не битиме!
І тоді я з заздрості лоскочу Лесине пупенятко, Леська заливається, аж захлинається, перекидається на мені, б'є мене ноженятами по моїх із громадським стажем колінах і кричить:
— Ям! Ям! Ям! Зєсь! Ам! Ото значить:
По морям, морям, морям, Нннче здесь, а завтра тамі Ах ти ж, Леської
Та ти ж на дев'ять з половиною років молодша від молодої Жовтневої революції і вже ти:
— «По морям, морям, морям…»
А я, може, вже й до Жовтневої революції літами дорівнювався, а не знав ні «По морям», ні «Ми молоді весняні квіти»…
Отакої, Лесько, я тоді співав:
Щось у лісі ререпнуло, Баба з дуба гегепиула, Так тобі, бабо, й треба, Щоб не лазила на небо.
Та залоскочу я тебе, Лесько! Їй-богу, залоскочу!
Ах, як мені заздрісно, на Леську дивлячись!
Та виросте вона, буде їй стільки, як оце тепер нашій багряній Жовтневій революції, і не бачитиме Леська ні одного неписьменного!
І ніхто до неї на вулиці не підійде, ніхто не протягне їй папірця:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 197. Приємного читання.