TextBook Вирішили ми просто собі ігнорувати його — й край!
І от нате вам: нота.
Нота — висока дуже. На верхнє «до». Так що вже не проста собі нота, а фальцетиста. Аж пищить!
Коли ми про ноту вперше почули, ми думали, що то просто радіохвиля з чергової трансляції знизилась десь до розсадника расових йоркширів, якраз у той час, коли їм (йоркширам тим) їсти давали, підхопила вона (хвиля) йоркширські нервові голоси й принесла у гучномовець…
Аж воно — ні.
Виявляється, що то Чемберленова нота. Ми просто зніяковіли: отака подібність! І перший момент не знали, як же нам реагувати… З одного боку — обіцянка не звертати на Чемберлена уваги, а з другого — отакий галас.
Думали довго, що нам робити. І вирішили всетаки що:
Ми не станем на колена — Плювать нам на Чемберлена. Хай пищить англійський пан, Наша справа — Дніпрельстан.
ВІЧНА ЇМ ПАМ'ЯТЬ
Все село плакало…
Йшло за марами, на яких пливли дві новенькі осикові труни, і плакало справжніми гіркими болючими сльозами…
Та й як же було тому селу не плакати?
Ховали голову й секретаря сільради.
Хароші таки були люди, чесні, трудящі, роботящі, недавнечко оце їх переобрали, — і раптом обох їх знайшли висячими над ставком, на вільхах, один перед одним, в смутних позах трагічних шибеників…
Повісились хороші люди…
Все село плакало, проводжаючи в далеку путь двох хороших, чесних, активних, роботящих людей…
І було це так для села несподівано, на думку ніколи нікому не спадало, щоб можна було чекати отакого страшного кінця…
Веселі ж були, жваві, здорові…
Оххохо!..
* * *Поховали…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 155. Приємного читання.