TextBook І зробилася після того Харитині Филипченкової ота «дорога жінці» не простою «дорогою» привабливою, а глибоким яром, терном порослим, з ямами вовчими. Зробилася вона «дорогою» темною, страшною.
Уже улюлюкають на Харитину Филипченкову, коли вона «дорогою» тою йде, вже обороняють її од Карпенка на базарі люди, бо вже до волосся Харитининого він сікається…
Вже кричить Карпенко Харитині:
— Пожди! Ще й Тужик тебе зустріне!
Вже лунає зойк «першої хороброї» Харитини Филипченкової з «дороги жіночої».
— Що робить?.. Рятуйте! Нема вже мені тут життя. Мені вже й земелька буде за 10 верстов, і невдобна та земля буде, ще всього мені буде. Удовабо я, жінкабо я, а вони чоловіки, вони в нас диктатори.
Вже сльози ХаритининІ «дорогу жіночу» миють.
Ах, як тяжко ще в нас на «жіночій дорозі».
Хто «улюлюкне» на Карпенків та на Тужиків?..
Щоб не тернами колючими йшла Харитина Филипченкова на жіночій «дорозі»… Щоб сльози її на ту дорогу не капали…
А ТИ, МАРКУ, ГРАЙ!
Ми, розпочинаючи видавати свій журнал, категорично вирішили ігнорувати Чемберлена. Категорично!
Хоч на голову, думали ми собі, хай Чемберлен стане, хай монокля надіне ще на одне око — не звертатимемо, сказали ми собі, ніякісінької уваги ні на його монокль, ні на його циліндр. І на Болдуїна не звертаємо. І на Черчілля, і на Хікса… Мов їх нема зовсім.
Коли один із наших співробітників якось заявив:
Та ми ж усіх перчили, Поперчимо й Черчілля,—
всі в редакції, як один, замахали руками:
— Не займай Черчілля, не буде черчіллить! І так у редакції душно.
А секретар редакції до цього додав:
І не станем на колена — Плювать нам на Чемберлена.
Ну всетаки ми вирішили, що плювати не будемо, бо, поперше: слина теж річ у хозяйствї потрібна, а подруге: в дипломатичних зносинах плювати не прийнято, тим паче, що містер Чемберлен — людина дуже образлива і пише ноти навіть з приводу карикатури, намальованої на нього в «Известиях», так що, якби ми плюнули, попер би ще на нас війною. А ми народ мирний. Нам он треба Дніпрельстан будувати, а не воюватися…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 154. Приємного читання.