Але на цей раз я плюнув і вилаявся! Ну хіба ж таки можна отак підводити?
РАДІО
Чи чули наші батьки отаке, як оце ви тепер щодня чуєте? Та ніколи в світі.
Найбільше й найдовше в наших батьків було радіо, це коли один стоїть на однім березі Ворскли, а другий на другім та:
— Подай перевозу!
На оті тільки метри й була в наших батьків радіохвиля.
А тепер бачите, що воно виходить?
Ми тут у Харкові газету говоримо, а ви десь аж у Шенгеріївці чи в Бирках стоїте, чи сидите собі та слухаєте.
До того вже з цими газетами дійшло, що й очима водити по папері не треба.
Сама в уші лізе.
Ой, до чого ж ми з оцим докотимось?!
До чого нас, грішних, оце радіо призведе?
Я ото колись писав був, що така штука, як голосномовець, як гучномовець, цілий переворот у хазяйстві зробить, бо тим гучномовцем дуже добре можна, сидячи в хаті, горобців на вгороді та хлопців на бакшіполохати.
А тепер уже чого доскочили?
Уже от вигадали отаку штуку, що можна не тільки слухати, як ми тут оце говоримо, а просто перебалакуватися один з одним.
У вас апарат і в жінки, приміром, апарат.
Поїхали ви по снопи, а рубля забули. До апарата зараз:
— Марусю! Рубля забув. Мерщій неси, бо як же ж я ті снопи довезу?..
А вона вам в апарат:
— Про що ж ти, іроде, думав, як по снопи їхав? Про куму?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 159. Приємного читання.