TextBook І коли вже поховали, тоді зібрався актив сільради, довго сиділи, думали і, нарешті, вирішили покликати жінок покійних товаришів і розпитати, в чім же ж справа…
Прийшли заплакані жінки.
— Скажіть, де причина? Через віщо це вони так?
— Ох, і не знаємо! Ох, і не скажемо! Ох, і не докажемо!
— Та, може ж, хоч помічали щось таке за ними останніми часами?
— Нічогої Тільки й того, що обидва почали оце перед благовіщенням у ставку купатись!
— Як?
— О доле наша…
І розказали жінки неймовірну історію. Прийшли якось їхні чоловіки з сільради сумні дуже і об'явили їм:
— Завтра поринаємо!
— Як поринаєте? Куди поринаєте? Де поринаєте?
— В ставку поринаємо! Вглиб!
— Та що ви, побожеволіли, чи що? Та ще ж крига не розтала!
— Нічого не поробиш: треба! Човна нема — треба поринати… Наказано…
— Та…
— І не такайте, бо не вашого, — кажуть небіжчики, — це розуму справа… Треба…
І справді… Другого дня вранці пішли кудись… За годину приходять, зубами цокотять, мокрі як хлющ. Попереодягались, позалазили на піч, гріються і один в одного питають:
— Дістав дна?
— Ні! Ще трішечки і дістав би, так духу не хватило…
— От нещастя, — каже другий, — і де воно на нашу голову взялося?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 156. Приємного читання.