TextBook — Про що мариш, обивателю?
— Так собі… Спати хочу… Роздягатися ліньки… Сиджу… І промовила чудесна жінка:
— Десять літ завтра, обивателю, як прийшла я на землю цю. Десять літ завтра, обивателю, як у вирі, у вихорі, у бурхливому полум'ї, у кривавих загравах прошуміла я ланами, лісами, степами…
Десять літ…
— Хто ти?
— Я — революція!
— Рррят…!
— Не кричи, обивателю! Не бійся! Ти ж певний, що я не така тепер, як була дев'ять літ тому, коли од заграв моїх ти ховався в льохи, коли з перин, умивальників та урильників ти під дверима робив од мене барикади, коли од вихору мого ти закладав подушками вікна… Чого ж ти боїшся? Давай краще з тобою побалакаємо…
— Дддавай!
* * *— Ну, обивателю! Як ти живеш?
— Сквернувато… 9й розряд, і нагрузки не дають…
— Ах, не про те я… Не про те… Ти колинебудь думав про мене?
— Думав…
— Коли ж ти думав?
— Як на загальних зборах у порядку профсоюзної дисципліни бував. Там про тебе говорили, а я думав…
— Що ж ти думав?
— Думав… Що дала нам Жовтнева революція думав…
Гнівно й гордо підвелася чудесна жінка… Іскри зневаги спалахнули в прекрасних очах її… І тверда сталь забриніла в її голосі.
— Що дала я тобі, ти думав?! Я дала тобі все! Ти хто — робітник? Я дала тобі волю, я дала тобі заводи, я дала тобі фабрики! Ти хто — селянин? Я дала тобі волю, я дала тобі землю! Ти — інтелігент? Я дала тобі волю, я дала тобі необмежені простори виявляти інтелект твій. Я все дала… І щороку ти думаєш, що дала тобі революція?! А подумав ти хоч раз, у цей день, що ти революції дав? Подумав?! Говори!
— Ні… Я… Я не буду!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 150. Приємного читання.