TextBook — Соборність, знаєте! Хехехе!
— Ах, що ви? Хоч і соборність, але ж нащо ж так тискать?
— Ах, ідея ж! Та знаєте, панунцю, за таку ідею не те що притиснуть, задавить можна!
— Ах, побалакайте з мамунцею!
Потім серед товаришів:
— Ех, панове! До ранку сьогодні соборну Україну здійснював! Не піду на лекції — спати хочеться…
* * *У нас, як ми парубкували, ця справа зовсім інакше звалася.
P. S. Може, хто подумає, що це вигадано. Не вірите мені,— повірте шановному Євгенові Чикаленкові, що з захопленням розповідає про цей намір здійснити соборність України на шпальтах «Українського голосу» № 40 від З жовтня 1926 року.
«ОЙ ГОРЕ, ГОРЕ МНІ»
Дев'ять літ, значить, уже, як «камунія п'є нашу кров»… Ото 1917 року, 7 листопада, як почала пити, та й досі… І які ж ми такі нещасні люди поробилися за цей часі Як ми видержали, бог його святий знає?! Ви тільки послухайте, яких способів уживали більшовики, щоб до цурки нас ізнищити…
Насамперед — землею нас задавити хотіли…
— Ходите, — говорять, — ручки в брючки позакладавши, сіряки наопашки, я ж вам!
Та зразу як шандарахнули на бідне, нещасне селянство п'ятдесят мільйонів десятин поміщицької землі…
— Ага, — кричать, — попались?! Викручуйтесь! Застогнало бідне селянство…
— Пропааали!
Та як же ж не пропадати: землі сила, поміщиків нема, обробляти нікому…
— Ряатуйте! — кричать селяни. — Гинемо! Це не інакше як анцихрист!
Дуже сильно надималися, поки сяктак ту силу землі до себе приборкали… Аж повпрівали… А більшовики не вгавають.
— З поміщицькою вже уговталися?! Почекайте, ми ще вам візка підтаскаємо…
— Оддать, — кричать, — ще тому селянству куркульської землі п'ятдесят мільйонів десятин! Додавлюй селянство до кінця!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 147. Приємного читання.