TextBook — А що таке?
— Та оце прийшові Чув, що на селянських письменників обучаєте. Приніс осьдечки клунок віршів… Батько кажуть: «Все пишеш! Усе пишеш… Ішов би ти куди… Куди б уже йшов… то йшов. Все одно, кажуть, толку з тебе чортма ніякого. Взяв би паляницю та пішов, можетаки, хоч на письменника б виписався».
— Та оце я й прийшов… По дорозі обікрали. Мати дали сто тисяч, так і ті вкрали.
— Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова, нате записку…………….
— Чи сюди я попав? Це «Плуг»?
— Хай буде це!
— Приїхав з Донеччини! Віршів привіз… Хочу видати. Не знаєте, почім платять? У мене їх, підходящих таких, рядків тисяч на десять. Коротенькі вірші. Лірика більше. Тільки я дешево не продам…
— А покажіть…
— Ось!
— Не видадуть!
— Як не видадуть?
— Так. Не видадуть… Багато дуже.
— А ви хіба з «Плуга»?
— Ні, я не з «Плуга».
— Так скажіть мені, хто там у їх головний? Як то так — не видадуть?!
— Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова. Нате записку.
— З Сибіру прийшов! Писавписав там, а тоді думаю: «Що ж я тут пишу, коли є Україна». Та оце й прийшов. Подивіться, будь ласка, чи воно куди годяще…
— А чим живете?
— А нічим. Живу та й вже! І пишу. Тим і живу.
— Здрастуйте вам, пожалуста!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки літературні“ на сторінці 8. Приємного читання.