TextBook — Кіт! — кидає Хайалі…
— Нічого не видко, — кажу…
— Кіт! Я знаю!
За кілька часу справді щось б'ється, бачу, на шнурі, силкуючись вирватись. Ррраз — і в човні.
«Морський кіт». Не гренландський, звичайно, а простий, чорноморський. Я не знаю, як він повченому зветься, а понашому, по чорноморськорибальському, це «кіт».
«Кіт» — це плескувата морська тварина, зверху бура, знизу біла, з величезним тонким, як палиця, хвостом з колючками. Морда якась трикутна, з виряченими очима, а біля очей дірочки. На пузі в неї якісь плавники, ніби ноги, а він їх, як їде на шнурі, випростує й б'є ними… Його рибалки не люблять… Зразу викидають назад у море, вирізавши те місце, де зачепився він за гак. Завбільшки він чималий буває… Аршинів зо два.
…А ось іде камбала. Вона розчепірилась на шнурі, настовбурчила всі свої плавники й огинається. Не хоче. Але Хайалі не такий, щоб у нього зірватись… Він знає!.. Він у морі все знає.
Плюсь! — і вже тріпоче камбала на дні в човні… …І так гак за гаком, крок за кроком — 750 гаків… І тільки в Хайалі з уст коротке:
— Ач! Ач! Це Юнусові.
— Вперед! Човен попхни!
Раптом Хайалі кинув погляд на берег, зразу… — Береговий!
Васька тріпонувсь, сердито наколов на гак рибку й згадав про «матір».
— Буде робота!
— Кидаю! (Хайалі). Не дасть робити! Віра!
І полетів човен вздовж на веслах, і забулькали в море один за одним наживлені гаки!
— Віра! Віра!
А вже з берега шум чути… І зарябіло під берегом… А біля нас море тихетихе…
— Чого ви? — питаю.
— Береговий подув! Найпротивніший для нас вітер! Треба на веслах… Вітрилом не можна! Можна б іще «лівірувать»[26] але грузу нема на ялику — перекидатиме.
— Віра! Віра! Встигли-таки гаки кинуть.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки кримські“ на сторінці 41. Приємного читання.