TextBook Де? Ясно: біля Харкова, біля Києва, біля Одеси… Щоб агроперсонал не сумував вдалині від великого міста. Збудуєте денебудь агробазу біля Шенгеріївки, за сорок верстов од залізничної станції, за двісті од більшменш путящого міста… І тоскно… Може, не самому агрономові тоскно, а його жінці, його молодій доньці…
Все це треба брати під увагу, заводячи агрономічну допомогу нашому селянству…
А кредитування?
Кому позичити? Омелькові, що має півтори десятини піску та півкорови, чи Петрові Кіндратовичу, що на двадцять п'ять кахикає й сірим у яблука жеребцем до церкви їздить?
Петрові Кіндратовичу. Людина статечна, заможна й у бога вірить…
Колективізація…
Кого гуртувати? Зновтаки. У Петра Кіндратовича двадцять п'ять десятин, у Свирида Карповича — двадцять п'ять, у Йвана Пилиповича — двадцять п'ять. Є що гуртувати. От і згуртуйте…
А що з того Омелька, та Митра, та Панаса з півтора десятинами та з конопляними наритниками?!
Та, добре подумавши, чимало чого доброго наробити можна.
ЧИЙ ШЕВЧЕНКО?
— Наш Шевченко!
— Ні, наш Шевченко!
— Та ні, таки наш Шевченко!
— Наш!
— Наш!
А як насправді, чий же Тарас Григорович? Наш чи їхній?
— Їхній!
Факт! Що факт, то факт, нема де правди діти — їхній…
— Який там, — вони кажуть, — Шевченко революціонер, коли він і віру, і церкву, і бога так поважав, так славословив, так шанував!
І що ви на це скажете? Правда!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки київські“ на сторінці 53. Приємного читання.