TextBook Всі йдуть…
Ідуть, бо сьогодні «тато зито косити починають»…
І пастухи сьогодні худобу ближче до поля надержують, і гуси до нив наближаються (стерню почули!), і свині вже чомусь не на вигоні під лісом, а на шляху між нивами спориш щипають…
Усе живе сходиться, все живим вінком ниви оточує, щоб на власні очі бачити перший покіс, щоб на власні вуха чути перший дзвін коси з грабками…
* * *Митро Хведорович поважно мантачить косу… Не спішить: повагом усе.
— Дзеньдзень! Дзеньдзень!
Кінчив.
Хреститься. Відходить на два кроки від межі й…
— Ррраз!
Коса гадюкою поміж колоссям вискакує носком на межу… Грабки бережно несуть колосся і рівненько кладуть на покіс.
Почали…
Рівномірно, як годинник:
— Ссшш! СсшшІ Ссшш!
І хилиться покірне золоте жито й спокійно лягає покосом…
* * *Лізу на млин, дивлюсь: на межі стоїть…
— Он… Он… Он…
Білі постаті поміж збіжжям…
Нахиляється… Випростується… Косять… В'яжуть…
Уродило…
А це все!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки сільські“ на сторінці 29. Приємного читання.