Розділ «ПОЕЗІЇ»

алеї міряти сюди й туди,

порою падолисту перейматись.

Париж, 21 вересня 1902

Осінь

Так пада лист, немов із далини,

де сад зів’яв неблизько в небі чистім,

і заперечний жест у того листу.

Із зір летить земля у ніч імлисту

і важко пада в самоту із них.

Ми падаємо всі. І ця рука.

І подивись на інших: всім властиво.

Та все ж хтось є, тримає милостиво

оці падіння, з рук не відпуска.

Париж, 11 вересня 1902

Молитва

Ніч, тиха ніч, якою обплелись

і речі, й барви, білі та червоні,

що спільно в тишу й тьму одну злились, —

дозволь же, ноче, у твоєму лоні

твого безмежжя і мені зазнати.