Розділ «ПОЕЗІЇ»

і дива облипа кора:

як уві сні, руці пора —

меча з мечем залізна гра,

і, крім меча, нічого в ній;

він пильно дійство споглядав:

і норов тішила хода —

здавався гарним бій.

Він на коні сидів: ачей

вже відступ аж пече.

Та срібла мова все тече,

з’явився голос у речей —

у дзвонах висне і рече —

в нім душі з-за плечей.

А вітер-велет рвав з юрми

знамена й толочив,

мчав, як пантера, крізь дими,

з п’янкими згуками сурми

боровся, сміючись.

І діставався низини:

там кров, — там хлопчик зупинивсь,