Розділ «ПОЕЗІЇ»

мчимо крізь неї, мрією великі:

будинки на колінах позад нас,

провулки гнуться, хтозна, що робити

майданам: покоритись — путь одна,

і б’ють по них, як дощ, міцні копита.

Зима 1902–1903

Першої книги друга частина

Люди вночі

Не створено ночі для зборищ людських,

вона віддаляє й сусідів твоїх,

отож не шукай їх крізь тьму.

Як в хаті запалюєш вогник свіч,

щоб людям поглянуть просто увіч,

то сперше подумай: кому.

Те світло, осяюючи людей,

спотворює страшно їх вид, —

коли вони сходяться в пітьмі ночей,

поглянь на згромаджений натовп оцей:

він — як розхитаний світ.

Зітерло променів жовте клейно