Розділ «ПОЕЗІЇ»

з їхніх лобів всі думки,

мигтить в сп’янілих зорах вино

і тяжко виснуть з руки

ті жести, якими ці люди нічні

пояснюють бесіди суть;

вони хоч говорять: я, мені,

а думають: інший хто-будь.

Берлін — Шмарґендорф, 25 листопада 1899

Pont Du Carrousel[94]

Сивіє на мосту сліпець один,

як межовий царств безіменних камінь,

можливо, він — предмет, завжди той самий,

на службі в дальніх зоряних годин —

центр мовчазний для сяючих світил,

круг нього обертаються світи.

Він — непорушний праведник, і значить

на перехресті плутаних орбіт

він темний, мов до пекла темний вхід,

між поверхових поколінь одначе.

Париж, 1902–1903