Розділ «ПОЕЗІЇ»

помах рукою, ніби з туману, —

здалеку ангел.

Лиш серце б’ється моє:

де ти є?

1900–1901

Хлопчик

Я б міг таким же бути, як вони,

пронизувати ніч баскими кіньми,

щоб смолоскипам — буйні гриви тінню

на вітрі з лісової сторони.

Стояв би я попереду, як в чóвні,

високий і розкрилений, мов стяг.

Шолом у позолоті, для звитяг,

тривожно сяє він. За мною вслід

десяток світить золотом в імлі,

в шоломах їхніх неспокійна хіть,

мов скло, прозорі ті, сліпі й глухі.

Один, що біля мене, з мідним криком

сурми; тá грізно блиска на ходу

і нас гукає в чорну самоту;