Розділ «ПОЕЗІЇ»

і надія спростувати зайва,

що від тебе прибува назавше

те, чому і віри ще не йму.

…у часах, коли була я чимось, —

голос мій, не кликавши, змовка;

тиші камінь, що перед очима

над тягучим дзюркотом струмка.

А тепер, у розвеснілих тижнях,

щось мене поволі так одтисло

від оцього року, що стьмянів.

І життя моє вручило бідне

отому, хто поки що не рідний

і не знає, чим булось мені.

Наречена

Клич мене, любий, гучно клич!

Змарніла твоя наречена край вікна.

В алеях платанів однак

зник і вечір, нема:

лиш пітьма.

Не йдеш ти до мене в оселю нічну,