Розділ «ПОЕЗІЇ»

в костюмах ув ошатних і в жабо,

від орденських зірок їх промінці —

а власники самі, як ніч навкіл;

і дами ці, тендітні та легкі,

поважні все ж; рука серед шовків

тоненька, мов нашийник для болонки;

навколо всіх вони, як оболонки,

в облозі й споглядач дрібниць либонь,

з яких належить їм хоча б одна.

Отож лишають, повні такту, нас

життя прожити, як на те ми вдатні,

а не вони. Цвісти б хотілось їм

і красуватись; нам же дозрівати

й темнішати у клопоті своїм.

Монарх

Всього королю шістнадцять літ.

Літ шістнадцять, а вже — монарх.

Із засідки наче, погляд-лід

ветхих радників обмина,

до зали углиб, а чи будь-куди,