Розділ «Зрада ZRADA made in Ukraine»

- Спитай, як здоров’я бабці! - підказує Лариса, якій дуже сподобалась давня винахідливість цієї свекрухи.

- Як здоров’я бабусі? - слухняно спитав хлопець.

- Я їй вже розповів про тебе… про вас…

- Про тебе… кажіть мені «ти»…

- А ти - мені… і вона дуже вилаяла мене, чому я тебе до неї не завів. Отож усе буде гаразд.

Офіціант приніс рахунок на двісті вісімдесят гривень.

Лариса простягла йому свою кредитну картку, а Женикові сказала:

- Живемо один раз!

Коли вони вийшли з ресторану, Лариса сказала Женику по дорозі до шістдесят другого автобуса:

- Купи для старої квіти, тут, у підземному переході мають продаватися. Привітаєш стару з Восьмим березня. Їй буде приємно.

Потім вона посадила хлопця на автобус. Він попросив дозволу дзвонити їй, а Лариса також взяла у Женика його новий домашній телефон.

Ну а інша, значно коротша розмова, відбулася на розі біля Маріїнського парку. Коли Тетяна зрозуміла, що Дмитро ніяк не збагне, до якого суду і на кого він має подавати, вона залишила його в повній розгубленості й побігла додому зі словами: я знала, що він блефує! Тільки лякає бідну матір!

Ніде він не був! Нічого не перевіряв! Скоро прийде додому.

Але додому Женик не прийшов. Коли він не з’явився опівночі, мати набрала телефон Вікторії, але, почувши у слухавці голос Дмитра, кинула трубку. А потім набрала телефон Адріяна Борича. І той відразу покинув свою стару тимчасову жалюгідну подругу, для якої сьогодні знову ходив по кефір, і серед ночі поїхав заспокоювати подругу такого ж віку, яка, проте, значно краще збереглася і володіла значно кращою нерухомістю. Розрахунок старого знавця жінок виправдався: син, який був коли не тілесним, то душевним коханцем, пішов. І тут найкраще заспокоїть жінку старий незрадливий друг…

…Минулося кілька годин божевілля. Вікторія дивним чином склала залік з основ української родинної менталь ності. Женик, мабуть, лежить у ванні в домі свого батька.

Дмитро повернувся додому і приречено приготував вечерю.

Він приготував біґос з реберцями за рецептом своєї матері, небіжчиці Марії Степанівни. Біґос був її фірмовою стравою до того, як вона очолила деревообробний комбінат. За столом з Дмитром і Вікторією - Лариса з сином Ярославом і Наталя Никонівна. Пані психоаналітик порушила своє залізне правило не ходити до клієнтів в гості, адже випадок екстраординарний. Якби вона або людина її фаху втрутили ся раніше, трагедії могло не бути. А втім, чужа душа є завжди чужою.

- От с сука! От лярва! - весь час повторювала Вікторія. - А такою завжди здавалася модерною, такою толерантною.

- Все сталося саме тому, - сумно хитає головою Наталя Никонівна, - що вона ні з ким не ділилася своїми материнсь кими комплексами. Вона страждала мовчки. Якби то була банальна люта свекруха, яка всім переповідає, яка нечестива жінка заволоділа її синочком, вона б не пішла на вбивство.

Вся пара вийшла б на розмови біля перелазів.