Розділ «Костянтин Москалець Нічні пастухи буття»

читаєш латину і не можеш ніяк

             зрозуміти, чи то назви троянд,

             а чи імена павуків, бо й вони

             подібні до тебе, у червоній сорочці,

             з лапками, підібганими

             від холоду, з бульбусами

і вірою, яку здмухуєш, наче золоту волосинку,

на одну менше,

і гасне сірник, і рука не тремтить.

Madeleine Paris

             Синя, з білою облямівкою,

вчора Тома її забула,

забула її, принісши вина та хліба,

слухаючи про мою улюблену іграшку;

             — може іграшкою стати скорпіон? —

засумнівалась вона, розглядаючи пробірку,

де плавала ця мала жовта тварина,

і як пояснити, коли навіть католики,

охайні троянди целібату — і ті не мають

вірогідного висновку,