Розділ «Рими»

Створив і тебе Господь

        Золотосніжну.

XX

Ти знай: якщо до уст твоїх рожевих

Торкнеться жаром подув невидимий,

Душа зуміє говорити зором

І навіть цілуватися очима.

XXI

Що це — поезія? — мене питаєш,

        Твоя зіниця — синь чистоти.

Що це — поезія? Чи невідомо?

        Поезія… — це ти.

XXII

Як жити ружі — адже приколола

        Ти біля серця її?

Я ще ніколи не бачив вулкана,

        Де виростали б гаї.

XXIII

Весь світ — за погляд єдиний;

За усміх — небо в дарунок;