Розділ «Рими»

Вона в кутку свій поступ зупинила.

І поміж брижів газу,

Що їх здіймали тріпотливі перса,

        Погойдувалась квітка

У порухах розмірних і чудесних.

Наче перлина в мушлі,

Яку штовхає море й пестить вітер,

        Отам вона дрімала

У подихові уст напіврозкритих.

Якби, — спало на думку, —

Лише такі були життєві миті!

        Якби квітки дрімали —

        Найліпший сон на світі!

XIX

Коли ти на груди схиляєш

Чоло, печальне і гоже,

Тоді стаєш на лілею

        Зламану схожа.

Дістала ти чистоту,

Як символ небесний, ніжний,