Розділ «Рими»

XXVI

Хай проти волі, та зізнатись мушу

        Тобі, моя любове,

Що лірика є вартісною тільки

Тоді, як асигнація — основа.

Якийсь-то бевзь, почувши й здивувавшись,

        Гнівливе кине слово:

«Збігає дев’ятнадцяте століття,

А жінка запродатися готова…»

Дурня! Поетів не зігріє ліра,

Коли огорне холод їх зимовий!

Отак собаки гавкають на місяць!

Відомо нам обом, про що йде мова:

Талановитий пише дуже рідко,

Бо золото — поезії умова.

XXVII

Пробудженої боюся,

Тебе споглядаю сплячу;

Тому-то, моя любове,

Коли ти спиш, я це бачу.