Розділ «Рими»

А за цілунок… Не знаю,

Що дав би тобі за цілунок!

XXIV

Обвивши стовбур той самий,

Два сплески вогню червоні

Зближаються і цілунком

Утворюють спільний пломінь;

Дві ноти, що їх із лютні

Рука висмикує рвійно,

Стрічаються на просторі

У гармонійних обіймах;

Дві хвилі, що разом плинуть

Померти на узбережжі,

Розбившись, срібним плюмажем

Уяву нашу бентежать;

Два випари над водою,

Що з озера відлетіли,

З'єднавшися ген, у небі,

Утворюють хмару білу;

Два одночасні цілунки,