створивши всі умови, щоб я тебе зустріла.
О, той останній вечір, що уявляю, мертва,
наче руїни міста, тисячолітню жертву!
О, вечір той, неначе лагуни безгоміння,
жовтаве і спокійне під місячним промінням!
Довершений той вечір, оте сп’яніле диво:
яке життя гіркотне! А смерть — яка правдива!
Смерть забуттям карає людину-бідолаху,
так у гніздечку ловлять натомленого птаха…
І на мої зіниці у спокої прилине
небесне синє світло останньої години.
Розсіяне те світло небесної печалі
моїх зіниць торкнеться з приємністю вуалі.
Те світло невідчутне постане наді мною
й накриє всю немовби весільною фатою.
В душі моїй те світло неквапом зашепоче:
життя — лише печера, а смерть — обійстя ночі.
І мушу розчинитись у тиші величезній,
як пропадає піна на жовтім узбережжі.
…………………………………………………….
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Сторні Альфонсіна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Остаточно» (1919)“ на сторінці 3. Приємного читання.