Володар Перснів: Дві Вежі

- Поїхали, - кивнув головою Теоден. - До побачення, славетні гобіти! Я охоче запросив би вас на гостини до мого дому. Там би ми посідали у затишку, і ви б розповіли мені все, що завгодно, про ваших предків, починаючи хоча б і зі створення світу, про старого Тобольда та його зілля… А поки що — до побачення!

Гобіти разом вклонились.

- Ось, значить, який він, ярл Рохану, - шепнув Пін. - Симпатичний старий. Чемний…

Розділ 9

ЩО МОЖНА ЗЛОВИТИ В КАЛАМУТНІЙ ВОДІ

Арагорн, Гімлі і Леголас не поїхали з Гандальфом. Гобіти спустились до них, коней відпустили пастись та всілись усі разом на руїнах. [144]

- Здається, наше полювання скінчилось, - сказав Арагорн, придивляючись до гобітів. - Навіть не віриться. І куди нас доля закинула!

- Саме час нам, скромним мисливцям, розгадати нарешті свої скромні загадки, - запропонував Леголас. - Поки значні особи зайняті значними справами…

- І ми хотіли б вас послухати, - попросив Меррі. - Древес дещо розповів, але в нього відомості не повні.

- Давайте по порядку, - заперечив Леголас. - Ми вас шукали, а не навпаки, ми й питати будемо перші.

- І першими трохи поїмо, - додав Гімлі. - В мене голова аж тріщить, та й полудень давно минув. Я багато чого пробачу цим шибеникам, якщо вони наділять нас хоч чимось зі своїх трофеїв!

- Дамо, дамо тобі і поїсти, й попити! - пообіцяв Пін. - Як тобі зручніше - подавати сюди чи пообідаємо у кордегардії? Бо ми обідали під відкритим небом, щоб, не змикаючи очей…

- Наскільки я встиг зауважити, принаймні одне око ви змикали, - перервав його Гімлі. - Ноги моєї не буде у орчій конурі, а орчих запасів і до вуст не візьму!

- А тебе ніхто й не примушує, - сказав Меррі. - Можеш повірити, нам орки теж до смерті набридли. Але Саруман не зовсім з глузду з’їхав, оркам ворота стерегти не доручав. Тут стояли люди, вони мали особливі пільги, і харчі їм постачали відбірні.

- І тютюнець? - спитав Гімлі.

- Тютюнець - це вже окрема історія, - ухильно відповів Меррі. - По обіді про все дізнаєшся.

Гобіти провели дорогих гостей під арку, потім у двері наліво, далі по східцях до просторої кордегардії; там стояв довгий стіл, у високому каміні горіли уламки деревини. Раніше у приміщенні було, мабуть, тьмаво, бо єдине вікно виходило до підворіття - але тепер крізь пролом проходило доволі світла.

- Хмизу в нас бракує, - вибачився Пін, - бо дрова, скільки ми не шукали, всі вогкі. Але тяга відмінна - видно, камін ще цілий. Відтак я вам зараз грінок підсмажу, бо хліб тут зовсім черствий.

Вони посадили друзів за стіл, а самі щезли у коморі та повернулись навантажені посудом, пляшками й різноманітними наїдками. [145]

- Не відвертай носа, друже мій Гімлі, - сказав Меррі, виваливши на стіл все, що приніс. - Це не корм для орків, а їжа, яка личить людині, як висловився б шановний Дре-вес. Що будеш пити - вино, пиво? Маємо пречудове барильце! Ось першокласна шинка, ось грудинка - можемо підсмажити пару скибок. Правда, зеленини ніякої нема - постачання кепське, останнім часом привозу не було. І солодкого нічого, крім хліба з медом. Згодиться?