Володар Перснів: Дві Вежі

- На жаль, ні! - розвів руками Меррі. - Всюди пошаруділи - нема. Може, Саруман такі розкоші одному собі дозволяв? Не стукати ж у двері Ортханка, мовляв, чи не позичите люлечку? Нічого, обійдемось, покуримо, як брати, по черзі…

- Постривай! - перехопив Пін, сунув руку за пазуху та витяг мішечок, що висів на шнурці. - В мене тут зберігаються деякі скарби, ліпші, ніж зловорожий Перстень. Ось, тримай: моя стара дерев’яна люлька. Ось ще: люлька запасна. Я їх через півсвіту ніс, сам не знаю нащо - адже куриво давно все витратив! Аж ось і знадобилися…

І він подав Гімлі добре обкурену люльку з широкою пласкою голівкою.

- О найвеликодушніший з гобітів! - вигукнув Гімлі. - Я твій боржник!

- Чудово, - посміхнувся Леголас. - А тепер давайте вийдемо на свіже повітря. Подивимось, звідки вітер віє. [147]

Вони вийшли й посідали поблизу від зруйнованих воріт. Звідти добре було видно всю долину - туман здійнявся високо і помалу танув.

- Нечасто я втомлювався як оце сьогодні, - сказав Арагорн, розпалюючи люльку.

Він розправив плащ* ліг, витягнувши ноги, і заходився пускати з люльки покручені кільця диму.

- Як гарно, - засміявся Пін. - Знову бачу нашого Блукача!

- А він нікуди й не дівся. Я і той, і другий, і Дунадан, і Блукач…

Довго нікому не хотілося порушити приємну тишу. Диміли люльки, сонце гріло землю скісним промінням крізь високі білі хмаринки. Леголас, лежачи горілиць, дивився на сонце, не примружуючи очей, та тихесенько наспівував. Потім рішуче сів:

- Ну, друзі та приятелі, туман розсіявся! Небо чисте, хоча ви й коптите його так ревно. Хто почне?

- Я опинився у темряві, серед скопища орків… - почав Пін. - Стривайте, а який нині день?

- За гобітанським календарем п’яте березня, - відповів Арагорн.

Пін порахував по пальцях та здивувався:

- Всього дев’ять днів! * А мені здавалось, що рік минув… Все було, знаєте, як у жахливому сні, тільки наяву. Якщо я щось важливе забуду, Меррі додасть. Усякі подробиці - голод, брудні лапи та інше - я краще відкину, не хочеться згадувати…

І Пін виклав усе по порядку: останній бій Боромира, біг через степ, знайомство з Фангорном. Слухачі могли впевнитись, що їхні здогади були вірні.

- До речі, час повернути вам дещо загублене, - сказав Арагорн і вийняв з-за пояса два кинджали у піхвах.

- Оце так подарунок! - скрикнув Меррі. - Невже це наші ножички? Я своїм устиг подряпати пару орків, але Углук зброю в нас одібрав. Я думав, він нас заріже, а він тільки обидва кинджали відкинув, ніби вони йому лапи підпалили.

- А ось і твоя застібка, Піне. Я постарався зберегти її, адже це цінна річ…