— Так! — сказала вона. — Так! Скажена самиця.
Я не витримав, подивився у її бік, і тут мене обмарило. Це все через ту блакитну сукенку, яку вона, гадина, зодягла навмисне. Це через ту сукенку я раптом кинувся до неї і, причинивши за собою дверцята, почав рвати на ній свій подарунок. Мені здавалося, що я маю на це право, я виборов його, ризикуючи своїм життям.
Щоб не бачити тих безсоромних очей, я припав обличчям до її оголених грудей, намацуючи важілець, що відкидає сидіння. Ми кублилися з нею, як дві гадини, але тіло… її тіло кольору молодого меду тепер було схоже на оливкове тіло безкорого платана. Це дерево я любив, я вистраждав оцей платан і тепер його поливав і леліяв.
А потім вона сказала:
— У мене сорок днів відпустки.
Це була звичайна тривалість відпустки леґіонера.
— У мене сорок днів,— сказала вона.— А в тебе, напевно, усі вісімдесят?
— Ти й тут усе знаєш,— сказав я.
— Може, десь поїдемо? Далеко-далеко. На острови. Будемо ніжитись і втішатися. Тільки удвох… як там…
— Поїдемо,— сказав я.— Тільки ще далі. Я страшенно скучив за своїм котом Барсиком. То істота, яку я люблю найдужче,— сказав я.
І це була правда.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 25. Приємного читання.