Ні, він мене доконає. «У ліжку»,— хотів одповісти я, але стримався. І відвернувся до вікна.
— Яке це має значення?
— Дуже велике,— сказав Сіяк.— Це має дуже велике значення. Це найважливіший тест під час переходу в іншу якість.
— Для мене це щось інше… ніж тест.
— Жаль.
І тоді я сказав йому те, чого не варто було казати психоаналітикові. Але стан у мене був нікудишній.
— Хеда ніколи не буде для мене тестом.
— Ніякої Хеди нема. Це наша людина.
— Хто-о-о?
— Вона такий же наш командос, як і ти. Елементал.
Він огрів мене булавою по голові. Але моє нутро було ще живим і відмовлялося вірити.
— Справжня дочка, про яку ти думаєш, давно в безпеці,— сказав Сіяк.— Її підмінили нашою людиною. І, як виявилося, дуже вчасно.
— То для чого оце все було?
— Випробування,— сказав він.— Випробування в реальних умовах.
Я відчув, як тонесенька струна, що бриніла в моїх грудях, напнулася ще дужче і тріснула, мов кінський волос на мандоліні блазня.
— А Русланбек? — спитав я.
— А що Русланбек? Він теж чудовий чоловік, але до того справжню Хеду ніколи не бачив. Він і гадки не мав, що це не дочка…
— А трупи? А кров?!! — я таки зірвався на крик.
— Трупи? — профіль альбіноса знов зворухнувся у посмішці.— Ти хочеш сказати, що ти вбивав невинних людей? Не повірю. Чи, може, ти кидав бомби на жінок і дітей?
Але я вже його не слухав. Моя грудна порожнина знов була мертвою, я лише за інерцією проказав уже сам до себе:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 22. Приємного читання.