Сіяк запросив мене ближче до себе, на переднє сидіння.
— Ти змінив імідж? — подивився він на мій півнячий гребінь кольору жаб’ячого мила і на сережку в лівому вусі.
«Личину»,— хотів відповісти я, але тільки знизав плечима.
Ми помчали схожою на широку алею дорогою, обсадженою тими ж таки платанами. Їхні безкорі оливкові стовбури скидалися на колони із слонової кістки, а лапате листя було припорошене курявою всього світу.
— Все одно я дуже радий тебе бачити,— сказав Андре Сіяк.— Ти навіть не уявляєш…
Я думав він скаже «…який ти молодець», проте наш психоаналітик не відзначався щедрістю на похвалу.
— Ти навіть не уявляєш, як ти мене здивував своїм дзвінком із Москви.
— Звісно,— сказав я.— Ви ж чекали мене з Махачкали.
— Не тому. Ми тебе вже не чекали нізвідки.
— Не зрозумів.
— Ми вважали, що ти вже мертвий, — сказав він.
— Он як. Цікаво. Це вам Пелен підкинув таку інформацію?
— Ні,— сказав Сіяк.— Пелен чудовий хлопець. Він не любить випити, але хто з нас без гріха? Про твою смерть ми дізналися від Русланбека. Йому зателефонували з Москви його люди й сказали, що ти загинув під час сутички з якоюсь бандою.
Я ще раз подивувався Ібрагімовій захланності: напевно, він, як тільки вирядив близнюків у дорогу, відразу мене поховав і подзвонив Русланбекові, що треба готувати гроші для викупу Хеди. Гм… До речі, про гроші… Цей скупий на похвалу Сіяк почав дуже здалеку.
— І тут раптом твій дзвінок. Цікаво, коли дзвонить небіжчик, правда ж?
— Я ж казав, що найцікавіше настане тоді, коли мертві почнуть повертатися з того світу.
— Ти так казав? — він кинув на мене здивований позирк.
— Ну, не зовсім я… Але…
— Але ти знаєш, що це під силу тільки елементалам, так? — Андре Сіяк знов ухопився за свою улюблену тему.
Він не знав, що в моїй грудній клітці ожила тонесенька жилочка, яка відтепер бриніла, як перетягнута струна. Поруч себе я відчував таку порожнечу, що її вже нічим не вибавити. І мені до всього було байдуже навіть тоді, коли він, нарешті, розщедрився на компліменти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 20. Приємного читання.