Розділ 3 Поїздки та польоти

– Так, через неї. Мене випустили за умови, що я забуду про чудовиськ.

– І навіщо ви вирішили полетіти з нами?

– Бо мені дуже кортить подивитися, що змінилося на ріці Снів.

Далі він почав розповідати, як два роки сидів у СІЗО. Не брехав. По різних деталях дуже легко зрозуміти, чи людина дійсно сиділа, чи переповідає з чужих слів. Він сидів. Розхвилювався, запалив цигарку. Ми мчали нічною дорогою. Я задумався про цю справу і заснув.

Прокинувся за кілька годин, коли Бар-Кончалаба спитав, куди повертати з Оклункова на аеродром. Я попросив заїхати в місто, зняв у банкоматі гроші, потім довелося будити Понамку, яка сіла за кермо і повезла нас якимись путівцями на невеличкий аеродром неподалік кордону. Там ще з радянських часів залишилася злітна смуга, на якій тепер стояли кілька старих «Ан-2», один з яких готували до нашого польоту. До нас прибіг льотчик, хлопець років тридцяти, у комбінезоні.

– Привіт, Понамко, треба грошей дати, інакше не заправлять, – сказав він.

– Без проблем. Красю, розплатися, – наказала Понамка.

Я віддав гроші льотчику, той передав їх якимось двом чолов’ягам алкоголічного вигляду. Вони швидко перерахували купюри і побігли до сараю поруч. Звідти кожен викотив по бочці з паливом, яке швидко доправили до літака, почали заправляти. Я з недовірою дивився на цей «Ан-2», схожий на доісторичний релікт. Знався на літаках, бо багато часу проводив за авіасимуляторами на роботі, коли не було клієнтів. Там були сучасні літаки, реактивні винищувачі, а це якийсь привіт з минулого.

– А куди летіти? – спитав льотчик.

– На ріку Снів, – Понамка любила говорити прямо.

– А куди саме? – напружився льотчик, і я вже злякався, що він відмовиться і не полетить.

– До паничів. Це такі хлопці з оселедцями і шаблями, – сказала Понамка, наче про щось звичайне.

– А, до них, знаю! – чомусь зрадів хлопець.

– Звідки знаєш? – зацікавився Бар-Кончалаба.

– Та літав туди.

– Для чого?

– Вантажі возив.

– Що за вантажі? – насідав письменник.

– Не знаю. Мені замовили, я і возив.

– Хто замовив? – Бар-Кончалаба ледь не за петельки хапав льотчика.