– Ось дивись, – я показав аркуш паперу. – Це слід взуття, що залишився на землі, коли хтось на гелікоптерах викрадав рабів. Я узяв його з паперів Непийпива.
– І що? – не зрозуміла Понамка.
– А те, що саме такий слід був у взуття і нашого спостерігача. Тобто у цих людей однакове взуття. Що наштовхує на думку, що вони належать до однієї структури. Той спостерігач був з ФСБ, і саме ця структура в змозі наймати авіацію, забезпечувати прикриття, постачати зброю.
– Для чого ФСБ воювати проти Січі?
– Думаю, є декілька причин. По-перше, щоб мати підконтрольну територію в Україні. І як засіб впливу на місцеву політику, і як базу для сумнівних оборудок. Бандити налагодили перевезення наркотиків через Січ, ФСБ могло підтримати цю діяльність, додати зброю. По-друге, політичний момент. Їм могло не сподобатися, що існує такий край, де українці при владі, а росіяни, чи російськомовні, складають пригноблювану більшість. От і вирішили зробити переворот. До того ж зі зміною влади Росія може претендувати на Січ як російську землю, на якій живуть руські люди.
– Які руські люди? – здивувалася Понамка.
– Раби. Вони ж говорять нехай і примітивною, але російською, а паничі – законсервованою українською.
Понамка закрутила головою, вона не любила теорій.
– Що вони зроблять проти Січі?
– Вони вже майже все зробили, залишився вирішальний удар, – я зробив паузу.
– Говори! – дратувалася Понамка.
– Спочатку вони викрали рабів.
– Непийпиво казав, що раніше рабів купували, а зараз просто вирішили не платити!
– Понамко, їх же не просто викрали, а цілеспрямовано брали по кілька осіб з кожного куреня. Якби крали просто так, то схопили б по максимуму в одному місці, і все! Але ні, літали по всій Січі, ризикували. До того ж брали завжди дорослих рабів. Чоловіків, а не підлітків чи жінок.
– І для чого?
– Їх вивезли і готували. Сьогодні почали розвозити. На кожен курінь по два-три раби з ящиком автоматів.
– У Січі є сучасна зброя! – крикнула Понамка. – Ті автомати нічого не вирішать!
– Вирішать, бо ти ж не знаєш всього плану.
– Кажи!
– План такий: підготовлених рабів викинуть зі зброєю у їх куренях. Потім увімкнуться розкидані ящики. Це потужні колонки, через які буде транслюватися звернення до рабів із закликом до повстання. Звернення на мові рабів, щоб вони зрозуміли.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Химери Дикого поля» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 13 Я – полководець“ на сторінці 12. Приємного читання.