– А Славко?
– Славко служить при місцевому міняйлі.
– Дикі ж не терплять рабства, я сам бачив.
– У Славка не рабство, а служба. А що ти бачив?
Розповів про диченят, яких віз.
– І куди ти їх подів? – Бар-Кончалаба знову дуже зацікавився.
– Прилетіли якісь люди на гелікоптері, відвалили купу бабла, цілу валізу доларів, там мільйони були. Не розумію, для чого комусь знадобилися ті диченята, у цирку їх будуть показувати, чи що?
– Краснодаре! Та це ж були вчені! Ти уявляєш, який це успіх, знайти живих неандертальців? Та ще дітей, за зростанням яких можна буде слідкувати, вивчати!
– Для чого?
– Для розвитку антропології! Це ж серйозна наука, з серйозним фінансуванням, якщо брати в світовому розрізі. Не дуже розумію, щоправда, як вчені легалізують свої спостереження.
– Як це, легалізують?
– Ну, всім відомо, що неандертальці вимерли. А тут на тобі, живі. Це ж буде скандал. Бо доведеться розкривати, де їх узяли. А відомості про ріку Снів це ще більший скандал!
– Чому?
– Красю, ти коли-небудь мапу України дивився?
– Ну, дивився. У школі.
– Бачив там ріку Снів і всі ці краї, в яких побував?
– Ні. Не бачив і не чув про них ніколи.
– А чому? Як могло статися, що люди дослідили вже Антарктиду, джунглі Амазонки, Тибет, Сибір, стерли всі білі плями з мап, а ось тут, майже у центрі Європи, залишили?
– І як це сталося?
– А так, що оці краї, вони не схожі на інші.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Химери Дикого поля» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11 На Торжищі“ на сторінці 14. Приємного читання.