Розділ «5»

- Добре роблять, що йдуть - нам горшків треба; Килина товче їх так, що не настачиш од ярмарку до ярмарку.

- Що ж, старосто, казав благочинний? - питав отець Харитін та Онисія.

- Дякували й просили, щоб приїхали до його в гості, - сказав староста.

- А благочинну бачив? - спитала Онисія Степанівна.

- Бачив: вибачайте, волоссям світить, - простоволоса ходить, неначе дівка.

В той час Балабуха з жінкою, надивившись на горшки, пішли в кімнату й полягали спати. Виспавшись добре, Балабуха достав якогось "святого отця" й почав, лежачи, вважливо читати. Олеся сиділа й слухала.

- Господи, яка нудьга! От і ніякий гость не приїде, - промовила Олеся, позіхаючи.

Вона достала гітару й почала грати. Балабуха так закопався в книжку, що навіть не чув музики.

- Кидай книжку та слухай, як я граю, - сказала Олеся.

- Грай, грай! Я слухаю, - обізвався Балабуха, не одводячи очей од книжки.

- Як же то ти разом і слухаєш і читаєш? Може, тобі заспівати?

- Співай, співай, серце, - я слухаю.

Олеся переспівала однієї пісні, а Балабуха все читав і не чув з тієї пісні ні одного словечка.

- Чи ти мене слухаєш? - спитала Олеся, дивлячись на чоловікові насуплені брови.

- Слухаю; співай далі!

- Ну, заспівай ще ти, - я буду пригравати.

- Грай, грай! Я слухаю.

- Та ти навіть не чув, що я сказала.

- Ти краще послухай, а я тобі прочитаю "Краткий Летописец" за Україну та гетьмана Богдана Хмельницького.

- Що ж то таке Україна? Чи посесія яка, чи що? Хто ж то Богдан Хмельницький?