Розділ «4»

- Ні, я… нічого не думаю… - насилу обізвався Моссаковський і сказав правду: він тоді нічого не думав, тільки був ладен дивитись на Онисю хоч і до вечора.

- Я піду за вас заміж, хоч би ви й зостались дяком в Карапишах, - сміливо сказала Онися.

- Спасибі вам, Онисіє Степанівно! Які ви добрі! - обізвався Моссаковський.

Мати за дверима так крутнула головою, що намітка на її плечах настовбурчилась вище од голови.

В Моссаковського лице ніби засяло, очі заблищали. Він був ладен кинутись Онисі в ноги, але… й очима не поворушив.

- Я піду за вас заміж, хоч би мій панотець і паніматка не пристали на те, - знов сказала Онися й при тих словах скочила з місця й пересіла на стілець, котрий стояв коло Моссаковського; Моссаковський не видержав, вхопив її руку й поцілував. Онися чмокнула його в щоку.

Мати, почувши цмокання, сіпнула дверима й вскочила в хату. Молоді сиділи, спустивши очі додолу. В Прокоповички очі горіли, як жар. Вона аж зблідла на виду.

- Оце гарно! Їй-богу, гарно! Я не хочу, щоб ти, панно, до весілля цмокалась з паничами.

- Їй-богу, я ні в чому не винен, - тихо промовив Моссаковський, схопившись з стільця й цілуючи Прокоповичку в руку.

Прокоповичка не знала, що робити, крутнулась по світлиці сюди-туди, аж намітка на їй затряслася, вискочила в садок і побігла в пасіку.

- Ваша паніматка на мене чогось сердяться, - сказав Моссаковський, - вони не оддадуть вас за мене.

- Як не оддадуть, то я сама піду, - сказала Онися, дивлячись сердито на двері в кімнату.

Вони замовкли й ждали старих, як кари.

Тим часом Прокоповичка прибігла в пасіку. Прокопович вже встав і походжав по пасіці. Жінка накрила його мокрим рядном.

- Йди вже до хати та говори з тим дяком. Вже приїхав, мабуть, по мою душу! - крикнула Прокоповичка.

- От і добре, що приїхав: буде з ким з нудьги по чарці випити, - сказав Прокопович.

- Тобі тільки по чарці! Ти ладен і свою дитину пропити! Спить собі, а я одна клопочусь та бігаю.

- Вже правда, що розбігалась, як курка з яйцем,- не дала гаразд і виспатись. Чого ти прибігла в пасіку гвалтувати? Що там трапилось?

- Балабуха одбив Вільшаницю од Моссаковського. Видавай тепер дочку за дяка!

- А дочка що каже?