Розділ одинадцятий ЗЕМЛЯ КЛИЧЕ

— А, дрібниці!

Гапек дивився на Ламеля так благально, що той завагався. Кабіну ракетоплана було переділено міцними перегородками на окремі герметичні відсіки на випадок зіткнення з метеоритами. Два з них заповняли різні допоміжні вантажі. Якщо перенести їх у «жилий» відсік, там стане тісно і незручно, зате у вантажному відсіку справді вивільнялось місце для тварин.

— А Леон і Станіслав? Раптом вони не згодяться? — спитав Анрі, вже здаючись.

— Хто, вони не згодяться? Наче ти їх не знаєш!

— Гаразд, залишимо твоїх ящерів. Тільки сховай їх кудись, щоб не муляли очі, а то і Леон, і Станіслав знайдуть, що прихопити на Землю.

Цікава ідея швидко завойовує собі прихильників. Наступного дня ми виявилися свідками того, як сам Ламель злітав на орнітоптері до найближчого озера і незабаром повернувся з великою банкою в руках. У ній звивалась неприємна змієподібна істота — мезозавр. Не звертаючи уваги на наші лукаві посмішки, він засунув банку подалі в куток багажника ракети і загородив її іншими речами.

Не відстали від них і ми. Ерилік приніс трьох великих, завбільшки з тарілку, барвистих жуків. Я теж не втримався і додав до живої колекції декілька молюсків з красивими черепашками. Заселення ракет мешканцями Венери йшло зростаючими темпами.

— Ні, так діло не піде, — нарешті запротестував Ламель. — Чого доброго, скоро ніде буде й повернутись.

— А давайте вантажні відсіки в нашому ракетоплані теж наповнимо тутешнім повітрям, — запропонував Ерилік.

— Можна, — невпевнено підтримав його я.

— А ви, Суорі, як? Не заперечуєте? — спитав Чжу Фан-ші.

— Чому ж? Я згодна.

— А ви, Олено Миколаївно?

— Мені байдуже.

Так відкрився «філіал зоопарку», як ми жартома прозвали свою ракету. Полювання на тварин відновилось.

Тільки Олена Миколаївна не брала участі в наших жвавих клопотах. Вражена трагічною загибеллю Віктора, вона знову злягла на кілька днів.

Зоставалось два дні до відльоту на Землю. Аніфер і Шаумян усе ще не вернулися з району лежбища диплодоків. Ламель зв’язався з ними по радіо і рішуче наказав їм повернутись.

Ми побачили їх ще здалеку. Вони летіли поряд з однаковою швидкістю, а між їхніми орнітоптерами, прив’язаний саморобними линвами, погойдувався якийсь великий предмет. Коли вони спустились, ми побачили, що Аніфер і Шаумян переплюнули всіх за своїм розмахом: у привезеному ними пакунку було велике рябе яйце диплодока.

— Заманулось натуральної яєчні? — насмішкувато спитав їх Ламель.

— Роби з нами що хочеш, але ми візьмемо його з собою на Землю, — рішуче заявили друзі.