Коли ми повідомили у другу ракету, що в нас вивівся справжній диплодок, Ламель мало не луснув від заздрощів.
— Я так і знав, що у вашій ракеті буде цікавіше! У вас і диплодок вилупився, і метеорит вас пробив, а в нас — ну, хоч би якась тобі пригода — нічогісінько!
Його допомога, як досвідченого зоолога, була дуже потрібна нам зараз. Не маючи можливості пересадити Ламеля в нашу багатостраждальну ракету, ми попрохали в нього поради, що нам робити з диплодоком.
— Передусім його треба просушити, — заявив Ламель так упевнено, наче він до цього дня тільки те й робив, що сушив диплодоків, які вилуплювалися з яєць.
Ми перенесли диплодока у куток, де з ілюмінатора падав широкий сніп сонячного проміння. Ламель наказав підкласти під диплодока ковдру і натягти на скло ілюмінатора біле полотно, щоб сонячні промені не зашкодили його підшефному. Одначе диплодок, незважаючи на всі наші турботи, продовжував ревти.
— Чого він хоче? — звернулись ми до Ламеля, як до авторитета з новонароджених диплодоків.
Ламель задумався.
Ми мовчки з повагою дивились на нього. Полководці в такі секунди задуми вирішують долі цілих побоїськ.
— Пити! — рішуче сказав він. — Він хоче пити.
Олена Миколаївна принесла пульверизатор — вода в цьому світі невагомості сама не виливалася із пляшки, її доводилось виштовхувати звідти за допомогою гумової груші. Диплодок, ледь зачувши воду, справді став жадібно пити. Він одним духом випив кілька пляшок і потім спокійненько влігся на підіслану під нього ковдру, гріючись під промінням сонця.
Поки ми клопоталися біля диплодока, Суорі продовжувала пильно роздивлятись ящик, що в нього запакували яйце. Обличчя її було похмуре, брови насуплені — вона розв’язувала складне питання: чому вивівся диплодок.
— Зрозуміло! — нарешті вигукнула вона.
— Що саме?
— Усе просто! В ящику ми встановила напівпровідникові холодильники, щоб підтримувати температуру біля дванадцяти градусів Цельсія. Так?
— Авжеж.
— Ну, так от. Я випадково ввімкнула холодильник навпаки, переплутавши кінці дротів, і замість холодильника вийшов нагрівальний напівпровідниковий прилад…
— Іншими словами… — кивнувши, почав було Ерилік.
— Іншими словами, — закінчила свою думку Суорі, — цей ящик перетворився на інкубатор.
— Так чи інакше, а перший ручний диплодок є, і йому треба дати ім’я, — сказав Чжу Фан-ші.
Думка всім припала до вподоби, і, мов із рогу достатку, посипались пропозиції:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Онуки наших онуків» автора Сафронов Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ одинадцятий ЗЕМЛЯ КЛИЧЕ“ на сторінці 13. Приємного читання.