— Ні, ще рано. А за вас ми страшенно раді. І знаєте, звідси ми навіть неозброєним оком бачимо біля Венери ваше мікросонце. Хочете подивитись, яке воно на вигляд?
Він скерував телепередавач на Венеру, і ми побачили на екрані свого телевізора поряд із п’ятачком планети ледь помітну, завбільшки як головка від шпильки, маленьку світлу цятку.
— Ой матінко-леле! — жартома вигукнув Шаумян, хапаючись за голову обома руками. — Як же далеко ми від Землі! Де там мій Єреван? Знаю, знаю, що ти зараз скажеш, жорстокий, черствий чоловіче! — повернувся він до Анрі Ламеля. — Ти змусиш мене позачергово готувати обід! Я сам на це напросився, тому що обід сьогодні буде святковий…
Тим часом Віктор Платонов радий, що загальна увага була прикута до мікросонця, тихо перемовлявся з Челітою, яка перебувала разом з групою Джемса Конта, в його ракетоплані. Їм обом успіх нашого досліду ніс подвійну радість: він давав їм надію на незагайну зустріч.
Розділ одинадцятий ЗЕМЛЯ КЛИЧЕ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Онуки наших онуків» автора Сафронов Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ десятий НА ВЕНЕРІ“ на сторінці 13. Приємного читання.