Розділ «ДОРОГА НА ПОНТІВІ»

— Ну, годі про це. Ходімо побачимо, як почуває себе П’єро.

Насправді В’юн, загорнутий у теплу ковдру, одразу ж заснув у машині, як тільки вони переїхали міст. Лише струс від удару машини об дерево розбудив вигадливого парижанина. Друзі поклали хлопця між двома пакунками, що надійно сховали його від сторонніх очей. П’єро лежав блідий і нерухомий. Невже помер? Чи, може, задихнувся?.. Але коли В’юн нахилився над тілом, то почув слабке дихання.

Бурлака переніс хлопця на заднє сидіння спортивної машини.

— Ну? Що тепер будемо робити? — запитав він В’юна.

Парижанин в цей час уважно вивчав карту, що її знайшов у Преміора.

— Ми поїдемо в Ренн, а потім прямо до Ле-Мана. Чи, може, нам знадобиться їхня машина?

— Боюся, що ні.

— Тоді на біса вона нам здалася; тільки нас затримає. Залишимо тут оцю мільярдерську чортопхайку і накиваємо п’ятами.

— Мабуть, знову щось надумав? — запитав Бурлака. — Правду кажуть: хоч малий горщик, та мед смачний.

Здоровань із ніжністю поглянув на хитрого парижанина — без нього хіба вони вислизнули б із пастки біля Карнака?

— Не поспішай, ще встигнеш дізнатися. Краще риштуй в дорогу нашу стару карету.

Бурлака відв’язав линву від “Мореля”, В’юн поскладав речі.

…Коли настав день, машина з месниками Клемана Лотера вже проминула Ле-Ман і мчала орлеанською дорогою.