Розділ «АРІЇ ЛІВІ, АРІЇ ПРАВІ…»

Яків, праотець ізраїльського народу, що уособлював Агарті (це визнають великі махатми), — третя з найпомітніших фігур Старого Завіту (після Авраама і Мойсея). Причому, постать загадкова. Ніхто ще не пояснив змісту його таємничої війни з Богом. Бачачи, що не може подолати Якова, Бог «відкрив йому лице Своє», назвав Ізраїлем (Богоборцем) і ще більше полюбив його. Тільки поранив Якова у стегно, так би мовити, позначив.

Такі люди, як Яків, користуються особливим заступництвом Бога саме тому, що вони, визнаючи єдиного Бога, «йдуть шляхом своїм», спираються у своїй вірі на знання, на розум. Бог хоче бачити в людях не дурних баранів, а особистості мислячі, такі, що сумніваються, аналізують свої вчинки, все, що відбувається навколо, мають велику кількість ступенів свободи, добровільно роблять свій вибір між добром і злом, Богом і сатаною. Звичайно, із такими створіннями Богу важче впоратися, ніж із сліпо віруючими; доводиться з ними боротися; адже вони створені Ізраїлями-Богоборцями, тому що подібні до Бога (а подібне взаємно відштовхується). Але найголовніше, щоб вони не доходили до межі боговідступництва, язичництва, смертного гріха, щоб свою волю підкорили богопізнанню, як це зробив Яків-Ізраїль. Бог любить усіх — і слабих, і сліпо віруючих. Але особливо сприяє діяльним інтелектуалам (богоборцям типу Якова), а не пасивним дурням, які чадять небо. Віра в єдиного всемогутнього Бога, заснована на розумі і вільній волі! — ось девіз арійської Агарті.

Чи має сказане практичне значення? Ще й яке! Адже йдеться про розум, його втілення в усі пори життя, включаючи молитви і взагалі культові дії. Богу потрібні доброчесне життя людини і її розумні, щирі молитви, розумно висловлювані майстри, а не спіритичні хитрування, шаманські лицедійства, заклинання демонів.

Пригадаємо Єгипет. Його народ став заложником культів. Чого варте одне будівництво пірамід і храмів! На будівництві піраміди Хуфу концентрувалось до 150 тисяч чоловік! Навіщо? Коли ж не вистачило грошей добудувати цю піраміду, фараон навіть доньку свою віддав у будинок розпусти (щоб та заробляла кошти на споруду). А які були жертви за нещасних випадків! Блоки пірамід називали так: «камені, що плачуть кров'ю». Був випадок: одна брила зірвалася з канатів і задавила 20 тисяч чоловік. Навіщо? Чи потрібні такі жертви Богу? Чи розумні вони?

А зараз… Якщо послухати деяких ваших священиків, то потрібно відмовитися від ресторанів, дискотек, поп-музики, міні-спідниць, секс-фільмів, всієї ведичної літератури, астрології, хіромантії і т. д. і т. п. Все це, мовляв, страшний гріх. Колись церква забороняла науку, театри (всі!), дзеркала, спідниці вище кісточки, пісні, танці. Хіба з церквою, точніше, з обмеженими церковниками, не пов'язане мракобісся? Так, відомий церковний авторитет Тертулліан сказав: «Після Євангелія жодні дослідження не потрібні». Що ж тут хорошого? Ось чому в Якова-Ізраїля (Богоборця) світлий образ. Чого він вчить? Розуму, критичному ставленню навіть до вчення церковників — адже є серед них вузьколобі люди. Навіть з Богом можна сперечатись, але не блюзнити, не робити собі кумирів, думати, творити, пам'ятати про великий Божественний початок життя, І Бог простить, якщо навіть ти у чомусь помилився. Тільки думай, роби добро. Ось що таке Агарті, світло її вчення.

А Шамбала? Це підміна Бога людиною і природою і врешті — сатаною. Наведу уривки з текстів, які за намовленням чорних махатм-шамбалістів були вручені Миколі й Олені Реріхам, а ті їх передали радянському уряду. Я, на жаль, причетний до їх «творіння». І не забув ще й досі. Висловлювання махатм Шамбали говорять самі за себе.

«На Гімалаях ми знаємо здійснюване вами, — писали шамбалісти більшовикам — керівникам радянської Росії. — Ви скасували християнську церкву — розсадник брехні і лицемірства… Ви визнали, що релігія є вчення всеохоплюваності матерії. Ви визнали ницість приватної власності… Передаємо скриньку з гімалайською землею на могилу брата нашого махатми Леніна… Вітаємо від імені Шамбали Жовтневу революцію, яка має космічне значення… Потрібно прийняти поклик ленінської новизни…

Мовчазна еманація нашої волі зливалася з ленінською думкою… Потрібно, нарешті, відкинути бога й усіх святих і засвоїти явище реального матеріалізму, як учили Маркс і Ленін… Потрібно замінити ідеальну силу духу твердим розумом — це говоримо ми, махатми Шамбали, досвідчені матеріалісти…»

Ось такого листа «із Шамбали» вручили Реріхи вашому наркому Г. Чичеріну 1927 року. У ньому йшлося також про «принади робітничих колоній на Соловках», де «перевиховуються павуки наживи», містилися заклики «розширити цю практику». Ну і тому подібні пасажі.

Лист цей ніколи не друкувався повністю. Більша частина ного була опублікована у книзі Реріхів «Община», виданій 1927 року в Улан-Баторі. Але у нашому монастирі зберігався повний текст. І що особливо цікаво: представники Шамбали завжди підтримували екстремістських ідеологів і політиків — Маркса, Енгельса, Леніна, Гітлера, Сталіна. Про це безпосередньо йдеться у «Посланні махатм» і в самій книзі Реріхів.

Так, судячи з листа, посланці Шамбали не раз бували в гостях у Маркса в Лондоні, а через півстоліття — у Леніна в Швейцарії. Деякий час ваша землячка Олена Блаватська була найближчою помічницею Маркса. «Ми промовили слово Шамбала, — говорять ці посланці. — Неодночасно, але однаково обидва вожді запитали: «Які прикмети часу Шамбали?» Була відповідь: «Вік світової громади, атеїзму і комунізму». Обидва вожді однаково сказали: «Нехай швидше настане Шамбала» [Уже у 80-х роках автор прочитав нариси В. Сидорова «Семь дней в Гималаях», і в них наводяться саме ці місця з «Послання махатм».].

Про зв'язки Шамбали з гітлерівцями ми вже з вами говорили. Чи потрібні подальші коментарі? Що казати про тих, хто, не зважаючи на всю ілюзорність побудови світу без Бога, продовжує захищати принципи войовничого матеріалізму? До речі, шамбалісти також ведуть себе досить войовничо. Приклад — Олена Реріх, яка у статті «Криптограми Сходу» заявила, що той, хто повстане проти Шамбали, буде знищений.

— Але яке відношення Шамбала й Агарті мають до аріїв? — запитав я Гуру.

— Найбезпосередніше. В них проявилася полярність світу і людства, єдність протилежностей в історії самих аріїв і одухотворених ними народів. А було так. Уже в самій Ар'я-Варті (країні Куш) виділялися так звані «ліві» — люди прихованого (коричневого) світу, які намагалися захопити владу в країні, їх називали асурами. Символом у них була «лівостороння» свастика, емблеми хреста і тризуба вони зривали і топтали ногами [До XII століття слов'янська культура зберігала правосторонній арійський знак «Сваст Асу» . У християнстві він відомий як «Хрест святого Каліста». Від імені святого, який за часів Римської імперії малював цей знак у печерах. Візьміть хоча б ікону Новгородського Кремля, де Христос Пантократор тримає правосторонню свастику і знак «змієвидного демона» — лівосторонню свастику:. Дивлячись на цю ікону, немовби чуєш його слова: «Вибирай сам, якій справі хочеш служити — добру чи злу». Гітлерівці,звісно, вибрали лівосторонню свастику]. Асурам вдалося-таки заволодіти країною і довести її до катастрофи. Зірка Полин, яка впала на Ар'я-Варту, була перстом арійської долі, про що я скажу пізніше.

Так ось, після катастрофи вчителі високої цивілізації, які направилися у Тибет, почали селитися у розгалужених печерах під Гімалаями. І тут знову виділилося «ліве» крило. Основна частина тибетських аріїв пішла «шляхом правої руки», тобто шляхом, осяяним сонячною мітраїстською вірою; частина, що відокремилась (асури), пішла «шляхом лівої руки», тобто під знаком «внутрішнього вогню» — свастики. Перший шлях орієнтувався на Агарті — місто між сімома горами, храм споглядання, непричетності до земного сатанинського світу. Другий шлях пролягав через Шамбалу — місто насильства і могутності, чиї сили повинні були оволодіти світом, людськими масами і пришвидшити прихід людства до «повороту часу». Тайнознавці, окультисти, керівники чорних масонських орденів, різноманітні «фюрери народів'' (серед них Ленін, Гітлер, Сталін) укладали союзи з Шамбалою, в усякому випадку, намагалися це робити.

— А де ж конкретно розташовані ваші Агарті і Шамба ла? — запитав я.

— Про це запитували в Реріхів, а ще раніше у відомого географа, мандрівника М. Пржевальського, який поставив собі за мету знайти ці місця.

— То й що?

— Пржевальський так пише: «В центрі Гімалаїв є райони, куди нізащо не поведуть вас місцеві провідники. Поблизу цих заповідних зон тварини відчувають непереборний жах, Коні, [До XII століття слов'янська культура зберігала правосторонній арійський знак «Сваст Асу»

. У християнстві він відомий як «Хрест святого Каліста». Від імені святого, який за часів Римської імперії малював цей знак у печерах. Візьміть хоча б ікону Новгородського Кремля, де Христос Пантократор тримає правосторонню свастику і знак «змієвидного демона» — лівосторонню свастику: