Однак відомий Девкаліонів потоп спричинив підйом води в Понтійському озері, а затим затоплення величезної території, придатної для проживання. Він погнав шумерів з насиджених місць (в причорноморській Аратті вони жили не менше 300 років) уздовж східного берега Чорного моря на південь, через Кавказ до пасма гір Гіндукуш, родючих земель Сенаарської рівнини [У Біблії записано: «Як рушали зо Сходу вони, то в Сенаарському краї рівнину знайшли і оселилися там» (Бут. XI. 2). Якась частина прашумерів пішла у Південно-Західну Європу, де їхні сліди й досі знаходять археологи].
Таке припущення знаходить своє підтвердження у більшості шумерських міфів та багатьох літературних пам'ятках. Аратта — це красиве, лунке слово — є опорним в основних творах шумерського епосу, вона подається як альма-матір Аккада і Вавилонії. У легенді про Енмеркара є такі слова: «І тоді всі люди у захваті подивуються, Уту [Уту — шумерський бог Сонця], дивлячись на те, і світло порадіють. Бо мешканці Аратти до тебе прибуватимуть. Денно і ношно побільшуючись».
Звичайно, далеко не все літературне багатство Дворіччя дійшло до нас, Але навіть те, що збереглося, дозволяє переконатися, з яким глибоким поетичним почуттям оспівується «привільна, мила серцю» Аратта (інколи вживається слово «Арта»), де в синьому безкрайньому небі літають соколи і орли; де «вовки хапають овець з ягнятами і тягнуть їх у безкрайні степи, а пастухи печаляться і плачуть», де люди дружно живуть з коровами і волами і розмовляють з ними, як з людьми». А ближче до гір Хуррук, оповідають міфи, не тільки вовки, але й «леопард може схопити козла і потягти в ущелину». В Аратті править богиня Інанна. До неї звертаються герої по допомогу в критичні моменти. Так, посланець правителя Урука «п'ять гір, шість гір, сім гір пересік: підняв очі — до Аратти наближається». І зважила на його прохання Інанна («богиня батьківщини»), не дала загинути своїм дітям у диких горах Хурруку і за горами [Цит за: Крамер С. История начинается в Шумере. — С. 156].
Нарешті в найбільшій з героїчних поем «Енмеркар і правитель Аратти» багато розповідається про країну, розташовану далеко на північ від Урука, за сімома гірськими хребтами, так що «дістатися до неї було майже неможливо». Автори прямо зазначають, що там існувала цивілізація, місто-держава. І з якою ностальгією усе це описується!.. Описується ваша Праукраїна!
І що цікаво, навіть боги різних цивілізацій виявляються родичами. Так, бог Урука Уту і богиня Аратти Інанна — рідні брат і сестра. Буває і так, що шумерський бог допомагає Аратті і навпаки. Приміром, в одному з міфів Ішкур (Шумер) дає правителю Аратти пшеницю і напучує його триматися міцно, не поступатися правителю Урука. В іншому творі, навпаки, богиня Аратти Інанна надає допомогу герою Урука.
Обговорюючи тему шумерів, дослідники часто твердять: вони ніби прийшли з небуття і пішли в небуття, як вода у пісок. Інакше кажучи, розчинилися в аккадських племенах. Але при цьому встигли створити першу, справді високорозвинуту цивілізацію у Дворіччі, яка істотним чином вплинула на інші цивілізації, а саме — Єгипет, Кріт, Мікени, Грецію. «Саме шумерам, — підкреслюють автори Біблійної енциклопедії, — належить честь винаходу писемності, а також колісного транспорту. Вони першими почали будувати міста» [Библейская энциклопедия. — М., 1996.—С. 291]. Воістину велика честь. Адже вдеться про найголовніші параметри нашого життя за останні тисячоліття: про письмо, колесо, місто.
Головне питання, яке постає сьогодні перед ученими: звідки взялися тут такі величезні інтелектуальні багатства — блискуча література, своєрідна філософія, образотворче мистецтво, писемність, розвинуте містобудування [Є дані, що в шумерів, як і в єгиптян, навіть були дуже своєрідні гальванічні елементи. Вони цілком могли користуватися електрикою. Див.: Интересная газета, — 1997. — № 3]? Створено усе це шумерами в Месопотамії чи принесено ними туди з Понту, точніше з Аратти? А можливо, у якійсь частині і до Аратти?
Особливо дивуватися тут не варто, оскільки питання в такій площині порушується не вперше. Воно присутнє в працях відомих учених XX століття Германа Вірта і Рене Генона [Див.: Wirt G. Die Aufgang der Menscheit. — Berlin, 1927; Juenon R. Computes Rendus. — Paris, 1923]. Показове, з огляду на це, висловлювання російського історика О. Дугіна, яке дуже перегукується з твердженням Р. Генона: «Усі атлантичні теорії мають одне слабке місце — це так звана таємниця походження шумерів. Річ у тім, що найдавніші пласти шумерської культури мають не атлантичний, а передатлантичний характер.
Причому цей шумерський тип культури надзвичайно близький неолітичним пам'яткам Південної Русі та Південного Сибіру» [Дугин Л. Мистерии Евразии. — М., 1996. — С. 29].
Багато спостережень істориків, які вивчали Месопотамську цивілізацію 4–3 тисячоліття до н. е., підтверджувалося археологічними знахідками в південних областях України. І якщо нині дослідники пишуть про унікальне будівництво перших післяпотопних шумерських міст, то усе це відбувалося в районі нинішніх Мелітополя, Миколаєва, Житомира, де і в наші дні можна зустріти сліди шумерських творінь.
Поява шумерів у Понті в дотрипільські часи, їхня активна життєдіяльність в Аратті, а потім переселення звідси в інші регіони тодішньої Ойкумени — ця точка зору стає нині досить популярною. Переконаний, з часом історики та археологи дедалі частіше зустрічатимуть «шумерський слід» у найдавніших пластах араттської культури.
Разом з тим слід зазначити, що доіндоєвропейська природа шумерів (цих маргиналів неоліту) робить їх особливо загадковими: вони виконували, як і єгиптяни, лівоарійську місію збереження традицій та відродження цивілізації четвертого кола (Атлантиди).
ШУМЕРСЬКИЙ НАТИСК
Ось буремний вітер йшов із Півночі…
Біблія
Хоча побутує думка, що походження шумерів невідоме, дехто схильний вважати: містичною батьківщиною цих племен, як і фрізів (прагерманських арійців) є все-таки земля Альтланд на півночі Європи. І для цього є підстави. Так, знайдений серед шумерських джерел «Список царів» дуже вже нагадує біблійну Таблицю народів. У ньому подається перелік патріархів людської гілки, що бере свій початок саме від Каїна, якого, як відомо, було відправлено на поселення «в землю Нод, на схід від Едема» [Бут. IV. 16].
Ще один факт. Десь у 80-х роках американці за допомогою комп'ютерів здійснили уточнену розшифровку шумерських текстів (клинописів), в результаті якої з'ясувалося: слово «шумер» у новій транскрипції означає «людина іззовні» або «людина згори». Сенсаційна інформація із США обговорювалася навіть на одному із засідань київської секції Комісії з неопізнаних об'єктів АН СРСР під керівництвом академіка Г. Писаренка.
Мені здавалося, що на підставі цього можна зробити висновок: шумери спустилися до Месопотамії згори, а саме з нашої Аратти, розташованої на півночі, за високими горами Хуррук (Кавказьким хребтом). Однак Гуру з цього приводу зауважив:
— Шумер, Юрію Михайловичу, дійсно подвійне слово: «шу» — «зверху» або «згори» і «мер» — «людина». Але воно означає не «людина згори», а «надлюдина», в дусі гітлерівського «оберменш» У цьому одразу переконуєшся, знайомлячись з легендами про Гільгамеша. Наведу лише уривок:
Найди же милость своего бога! Подними голову, грудь распрями — сверхчеловек (шумер — Ю. К.) же ты! Средь мудрецов городских ты должен быть высшим! Твой город, место прекрасное, да назовет имя твое!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства» автора Канигін Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРІЇ ЛІВІ, АРІЇ ПРАВІ…“ на сторінці 3. Приємного читання.