Розділ «АРІЇ ЛІВІ, АРІЇ ПРАВІ…»

Та й сам головний герой шумерських переказів оспівується як надлюдина. Гільгамеш — володар, цар Урука. Він бажав ще більше піднести своє ім'я над масою маленьких людей, у яких «немає ні домівки, ні матері». Його мета — фізичне безсмертя. І в гонитві за ним він здійснює надлюдські подвиги. Гільгамеш йде до безсмертного Утнапіштима [Персонаж священних книг Сходу, який постійно бореться за своє безсмертя, збереження за собою надлюдських рис «владики»], щоб довідатися про рецепт вічного життя і панування над людьми.

Після Девкаліонового потопу ковчег Утнапіштима (шумерського Ноя) зупинився на схід від Дворіччя в районі гори Арарат. В епосі про Гільгамеша вона існує як гора Нізир — найвища гора в Гіндукуші (ці назви фігурують у Тлумачній Біблії) [Див.: Толковая Библия.—Т. 1. — С. 80].

Саме з цього форпосту «чорноголові» (шумери) почали свою експансію, завоювання для себе нового «життєвого простору». Звичайно, робилося все це в лівоарійському дусі. І що характерно, «об'єктом» шумерської історії (тотальної арієзації) були численні пастушачі семітські племена, котрі жили як тубільці на захід від Гіндукушу й у Південній Месопотамії.

Важливо зрозуміти: ліві залишаються лівими в усі часи і в усіх ареалах Землі. Нехай читач не дивується: 4,5 тисячі років тому в Месопотамії шумери робили те або щось схоже на те, що гітлерівці чинили в XX столітті н. е. Ніякі коліна і племена не визнавалися, семітські отці і праотці «анулювалися», їх пропонувалося забути; формувалася «нова людина» і «особлива історична спільність людей», одна ідеологія, одна культура — «семітська за формою, шумерська за змістом» і навіть…«одна мова та слова одні» [Бут. ХІ.1].

Цей «спаяний», «монолітний народ» під проводом відносно нечисленних шумерів (давайте згадаємо про малу закваску, що учиняє все тісто) почав будувати «вежу до небес» — нове суспільство, рай на землі. Біблія зазначає: «як рушали зо Сходу вони, то в Сенаарському краї рівнину знайшли, і оселилися там… І сказали вони: «Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі»[Бут. XI. 2].

Честолюбні, властолюбні і богосупротивні наміри будівничих Вавилонської вежі дуже нагадують побудову комунізму в одній країні, щоб потім поширити його по земній кулі. Як відзначають автори Тлумачної Біблії, шумери хотіли «… створити такий опорний пункт панування, звідки зручно було б поширювати свою владу на якомога більшу кількість народонаселення; крім того в намірах будівничих було і бажання перешкодити здійсненню божественного пророцтва про загальне розсіювання нащадків» [Толковая Библия. —Т. 1. — С. 79–80].

І сили небесні втрутилися. Як записано в Біблії: «І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі: і вони перестали будувати те місто» [Бут. XI. 8].

До речі, об'єктом впливу шумерської арієзації була і сама альма-матір Вавилонії — Аратта. Правителі Урука-Шумерії, як свідчать літературні джерела, мріяли повернути втрачену батьківщину, здійснити, так би мовити, «стрибок на Північ», об'єднати Аратту і Урук під егідою останнього. Адже там так багато хліба, міді, будівельного каменю (граніту, мармуру), а головне, там могили предків. Це була своєрідна ідея фікс шумерських царів та героїв-надлюдей.

Між цими різновекторними цивілізаціями йшло своєрідне перетягування каната. Щоправда, у протистоянні між «метрополією»-Араттою та Уруком-Шумерією до гарячої війни не доходило. Заважали, мабуть, кавказькі гори. Але холодна війна мала місце. Як справедливо зазначає С. Крамер, це була «перша в історії війна нервів».

Безперечно, роль шумерів у розвитку людської культури величезна, як і Єгипту. Особливо, якщо говорити про їхній інтелектуальний внесок. У розумінні ж духовності, моральних основ нашого буття лівоарійська шумерська культура являє собою своєрідну «пітьму», що протистоїть світлу мітраїзму і християнства [Див.: Якобсен Т. Сокровища тьмы. — М., 1995]. Не випадково шумерську «протобіблію» знайдено (як і багато інших клинописів) у стародавньому місті Ніневії, побудованому біблійним царем Німродом, в образі якого зашифроване ім'я сатани.

Тому я собі думаю, якби не Девкаліонів потоп, що погнав шумерів на південь, на українських землях цілком можливо була б створена така ж блискуча, велика і могутня, але, на жаль, бездуховна цивілізація, яка виникла в Дворіччі. І «блудниця вавилонська» була б, швидше за все, у районі Мелітополя.

СВЯТИЛИЩА ПІД МЕЛІТОПОЛЕМ

Як потьмяніло золото, змінилося золото найкраще! Каміння святилища розкидане по всіх перехрестях.

Біблія

Нині інтерес до святилищ в районі Мелітополя (територія Запорозької Січі), а також поблизу Асканії виявляють не лише учені-археологи, а й біоенергетики, екстрасенси, уфологи і просто люди, яких цікавить стародавня історія.

А йдеться передусім про дві історичні пам'ятки, які, на думку дослідників, проливають світло на витоки не лише протошумерської, але й усієї післяпотопної цивілізації [Див.: На территории Украины обнаружена колыбель шумерской цивилизации // Всеукраинские ведомости. — 1996. — 28 сентября].

Обидва ці місця мелітопольського «духовного вузла» (названі «могильниками», що не зовсім правильно, як і єгипетські піраміди не слід називати «склепами») досить непримітні. На перший погляд — це руїни камінної кладки і решток якихось споруд у землі.

На північ від Мелітополя знаходиться так звана Кам'яна Могила, ідентифікована як святилище протошумерів. Зараз це місце являє собою нагромадження каміння (природного і штучного), де є кілька гротів. На їхніх стелях і стінах зображені звірі, людські постаті і таємничі знаки, які після розшифровки шумерологом А. Кифішиним [Див.: Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная Могила. Опыт

дешифровки протошумерского архива. — К., 2001] виявилися… першим в історії письмом. В результаті такого відкриття вченого, по-перше, збільшується на 2,5 тисячі років вік писемності землян. По-друге, з'являється ключ до розгадки слов'янської абетки.

Друге святилище розташоване на південний схід від міста. Візуально воно нагадує величезну (40 кв. км.) ділянку орної землі [У народі це місце назвали «об'єктом Суперта» — за прізвищем дослідника-ентузіаста з Мелітополя]. Уся таємниця знаходиться під землею. Існує версія, за якою на глибині 17 метрів зберігаються не лише матеріальні цінності, але й духовні скарби, йдеться про «бібліотеку», або ж «архів», скіфських вождів. І чи не тому сюди слідом за німецькими окупаційними військами рушили археологи товариства «Аненербе»? До Жовтневої революції ці угіддя належали одному німецькому барону, який також намагався організувати розкопки.