Розділ «ЗНАК І ЗНАННЯ — СЛОВА ОДНОГО КОРЕНЯ»

Існують чотири основних «канали», якими до нас надходять із далекого минулого знання найвищого рівня, тобто «нетутешні»: два арійських — Агарті, Шамбала в Тибеті, два західних — іудейський та єгипетський. Вони мають символьний вираз, а розкриваються і використовуються шляхом з'ясування семантики (змісту) великих знаків і знакових систем: єгипетських, іудейських, арійських. От чому масони культивують знаки піраміди, шестикутної та п'ятикутної зірки, трикутника, семисвічника, хреста, кола тощо, вивчають священні тексти людства — єгипетські Книгу Гермеса и Книгу мертвих, іудейські Старий Завіт і Талмуд, східні санскритські тексти, тибетську Книгу мертвих, Євангелія тощо. І оскільки в них насправді зашифровані «нетутешні» знання, багато з яких за рано відкривати широкому загалу (візьмемо, приміром, знан ня про психотропну зброю чи масовий гіпноз), всі масони — езотеристи або навіть окультисти. Важливого значення вони надають посвяченням, клятвам, містичним обрядам, талісма нам. До речі, піонерський заклик: «Будь готовий! — Завжди готовий!» — масонський.

Відповідно до джерел езотеричних знань масони поді ляються на західних і східних, мають ложі іудейської, єгипет ської, тибетської, індійської орієнтацій. Відповідно різниться також їх символіка.

Але, по-перше, в усьому потрібна міра; крайнощі завжди призводять до помилок. Не можна не бачити того, що багато які ложі і секти компрометували первісну ідею «вільних каме нярів» — ідею високого знання, духовного ідеалу, яким по винні слугувати люди, спрямовуючи духовний розвиток на ко ристь людства, на створення суспільства добра, розуму, рівності, братерства. Є й розенкрейцери, що вдарилися в сата нізм, і жидомасони, що мріють про світове панування, і войов ничі атеїсти, які «знищують» Бога, і просто ненормальні, що проповідують повну відмову від «умовностей цивілізації». Пам'ятаєте слова великого українця Гоголя: «Чого тільки нема на тій ярмарці!»? Таких масонів треба просто боятися.

По-друге, навіть масони із здоровим глуздом, при всій їх прогресивності і бажанні щастя людству (взяти хоча б вище названі імена — більшість із них щиро служили і багато дали своїм народам), не могли узгодити своїх поглядів з право слав'ям, арійською ідеєю Ісуса Христа — Спасителя люд ства.

Так чи інакше, а російські масони підривали православ’я, церкву в Росії, сповідували пантеїстичні ідеї Шамбали. Вони вважали себе віруючими, але об'єктивно все як таки були роз садниками атеїзму, а пізніше, як і Лев Толстой, — «духовни ми вождями більшовизму». Хочу підкреслити, що в Україні масонство не знаходило поживного ґрунту, тому що тут були досить глибокі корені православ'я. Але Україна завжди була і залишається під прицілом масонів. Її світла арійська ідея їм як більмо на оці. І вам, українцям, потрібно бути пильними.

Як тільки молодий Петро І повернувся з Європи, де він був прийнятий у тамплієри, по суті, почалася руйнація церков, монастирів. Та й церковний розкол, який стався за Петра (пам'ятаєте Никона та Аввакума — їх боротьбу?), також наслідок підступів західних масонів. Не випадково він збігся із. створенням у Москві Німецької слободи.

Був масонський натиск і на Україну. Я маю на увазі місіонерів-протестантів. Проте яскраво вираженого церковного розколу тут не сталося.

Протестанти-масони впевнили Петра відтяти голову Руській православній церкві, скасувати патріарха, сильно «урізати» монастирі, сплюндрувати головні з них. Удари посипались і на Києво-Печерську лавру. Аж до грудневого повстання 1825 року масонство в Росії процвітало.

Тут потрібно згадати Феофана Прокоповича, вихованця, а згодом ректора Києво-Могилянської академії. Він став протестантом, масоном, духівником самого Петра І, його найближчим соратником і вчителем. Певний час він очолював російську ложу, куди входив Петро І, і навіть був некоронованим імператором «всея Русі»: його слово було законом для Петра і всієї Росії. Вони збиралися в Сухаревій вежі. Петро довіряв Прокоповичу найпотаємніше. Не випадково той узяв шефство над молодим Ломоносовим — позашлюбним сином Петра.

— Невже?

— Ломоносов — син холмогорської селянки і Петра, який двічі бував в Архангельську. Зніміть з нього перуку, до дайте вусики — буде вилитий Петро. І за вдачею такий же га рячий. А ви думаєте, чого холопський син прибув до Петер бурга і одразу ж потрапив у вищий світ? Катерина II його боялась як можливого претендента на престол, а коли він ос таточно спився і постарів, особисто нанесла йому візит. Так от, Петро довірив цю таємницю масону Прокоповичу, той згодом — масону Шувалову, і вони піднесли Ломоносова.

Прокопович же відправив юнака на стажування до Києво-Могилянської академії.

Взагалі таємниць у династії Романових чимало. Ви, напевно, знаєте, що вона перервалась на Петрі ІІІ? Син Катерини Павло — син не Петра ІІІ, а графа Салтикова. За наказом імператриці Єлизавети Петрівни Катерина понесла від графа. Подальші імператори Росії — від гілки Салтикових (і вони знали про це).

— Однак повернімося до масонства. їхня духовна база: підміна Бога-Творця природою і людиною. Трикутник за мість хреста! Війна Богові! Геть святих! «Мета масонів — ус тановити торжество людини над Богом!» — говорив зять К. Маркса П. Лафарг і продовжував: «Війна Богові, проткну ти небо, як папір, — у цьому весь прогрес!» О. Блаватська, познайомившись з Лафаргом, подалася до Лондона, де зустрі лася з К. Марксом і стала однією з його помічниць. А адепт Блаватської Гурджієв уже в нашому столітті проривався до Гітлера й Сталіна.

Потрібно підкреслити, що всі масони хоч-не-хоч підпадають під вплив атеїстів, більшовиків, фашистів, духовна основа котрих так чи інакше корениться в Шамбалі (недарма їх усіх тягне до Тибету).

КИЇВСЬКІ ПАРАДОКСИ

Но что дано мне в щит вписать? — Датуры тьмы иль розы храма? Тубала медную печать Или акацию Хирама?

М. Волошин

— Повторюю, я нічого не маю проти масонства як такого, — вів далі Гуру, — хоча й не поділяю його принципів: «інтелект вищий за духовність», «людина є Бог» та інші. Зрештою, це питання свободи совісті. Але ж усе можна довести до соціально небезпечних крайнощів і спотворень. Взяти хоча б так званих жидомасонів або подвижників «живої етики», які культивують ідеї «Білого братства».

На відміну від Петербурга або Москви соціальний клімат в Україні характеризувався підвищеною духовністю. Мекка всього слов'янства — Печерська лавра — світила яскраво і далеко. І не лише Печерська, а й Почаївська лавра, Михайлівський Золотоверхий, інші обителі Києва, Харкова, Одеси, Львова. То є світочі великої духовної сили. Та й українська духовна еліта, починаючи з Григорія Сковороди й Івана Котляревського, не відокремлювала духовне світло («знання серця») від інтелектуального осяяная («знання голови»).